Від першої особи: правда та брехня про Собор УПЦ

31 Травня 11:32
0
Від першої особи: правда та брехня про Собор УПЦ

Нині в мережі з'являються брехливі повідомлення про Собор, що пройшов у Феофанії, націлені на розбрат серед вірян. То що ж було на Соборі? Коментар учасника.

Зараз в інтернеті та різних соцмережах з'явилися публікації, присвячені тому, як саме проходив Собор УПЦ, що відбувся 27 травня 2022 року. Тема актуальна і логічно, що про неї багато пишуть. Деякі публікації, треба сказати, цілком об'єктивні. Але, на жаль, є й такі, що мають відверто наклепницький та брехливий характер. Один із найбільш обурливих, на мій погляд, постів, що описував поведінку Блаженнішого під час проведення Собору, і став приводом для написання цього матеріалу. Однак, перш ніж розібрати згаданий телеграм-пост щодо відповідності істині, скажу про свої особисті враження від Собору.

Що було на Соборі УПЦ

Почнемо з того, що їхали ми не на Собор, а на збори духовенства, єпископату та мирян. До Києва я їхав без особливого бажання. По-перше, я, як і багато інших, був упевнений, що жодних серйозних рішень на зборах не буде прийнято, і все обмежиться розмовами. По-друге, я вважав, що якщо рішення прийматися не будуть, то й збиратися нема чого. Так, думка про те, що можуть бути внесені зміни до Статуту, була присутня, але десь дуже глибоко всередині. Отже, реальні перспективи подорожі промальовувалися слабо.

Але ставлення до того, що відбувається, змінилося відразу після приїзду на збори: нам довелося пройти кілька пунктів пропуску, на кожному з яких священники УПЦ (не поліція, і не представники нацгвардії) перевіряли наявність мого імені в списках учасників зборів, і тільки розписавшись навпроти свого прізвища, я міг пройти далі. Якщо не помиляюся, таких пунктів пропуску було чотири.

На територію Феофанії я потрапив близько восьмої, а значить до самого початку літургії, яку в одному з храмів звершували члени Синоду УПЦ. Єпископів, священників і мирян було так багато, що не всі змогли потрапити до храму. Багато хто стояв на вулиці, і зізнаюся, було зовсім незвично бачити білі митрополичі клобуки серед скуфій та камілавок.

Вже тут, на вулиці, я зрозумів, що відбувається щось дивовижне. Погодьтеся, що коли на службі з одного боку стоїть від тебе митрополит Львівський Філарет, а з іншого – архієпископ Веніамін, єпископ Віктор, єпископ Діонісій та ще кілька архієреїв, упереміж з архімандритами, протоієреями, іподияконами та мирянами, відчуття зовсім не такі, як на «звичайній» літургії. Можливо, вперше я відчув (не продумав) єдність єпископату, духовенства та народу Божого, відчув, що наша Церква є єдиним Тілом Христовим.

Коли на службі з одного боку стоїть від тебе митрополит Львівський Філарет, а з іншого – архієпископ Веніамін, єпископ Віктор, єпископ Діонісій і ще кілька архієреїв, упереміж з архімандритами, протоієреями, іподияконами та мирянами, відчуття зовсім не такі, як на «звичайній» літургії.

Подібні почуття буквально наринули і під час першої спільної молитви, коли всі учасники зборів заспівали тропар Воскресінню Христовому.

Собор розпочався зі вступного слова Предстоятеля УПЦ, в якому він закликав усіх присутніх шанувати один одного, у дусі християнської любові, миру та розсудливості. Далі Блаженніший прочитав звернення до зборів, а потім сказав, що зборам слід розглянути питання подальшого існування нашої Церкви.

Він зазначив, що найбільша проблема, з якою стикається УПЦ сьогодні, це гоніння та утиски. Багатьом здається, що вирішити цю проблему можна за допомогою автокефалії. Інші впевнені, що автокефалія нічого не вирішить. Це питання (потрібна вона чи ні) і пропонувалося розглянути учасникам зборів. Митрополит Онуфрій повідомив, що до нього надійшло безліч листів, що підтримують автокефалію УПЦ, але є й такі, що виступають проти. За його дорученням керуючий справами УПЦ митрополит Антоній зачитав по два листи з кожної папки. Після цього розпочалося обговорення позицій.

Першими висловити свої міркування змогли архієреї Донбасу та Криму, які брали участь у зборах в онлайн-режимі. Далі до мікрофону підходили всі охочі з-поміж тих, хто зібрався в храмі. Говорили без регламенту, говорили все, що думали, і про все, що болить. Висловитись дозволили кожному.

До мікрофону підходили всі охочі з-поміж тих, хто зібрався в храмі. Говорили без регламенту, говорили все, що думали, і про все, що болить.

Зараз не згадаю, хто саме, але хтось із митрополитів запропонував, щоб нашим зборам надали статус Собору. Цю думку підтримали інші архієреї та кілька виступаючих священників. Враховуючи необхідність змін до Статуту УПЦ, Блаженніший запропонував оголосити збори – Собором. Переважною більшістю голосів таке рішення було ухвалено.

Так було. Тепер скажу кілька слів про те, чого на Соборі не було.

Чого не було на Соборі УПЦ

Настав час розпочати розбір публікації, що стала приводом для написання цього матеріалу. Повний її текст, думаю, багато хто вже бачив, інші можуть легко знайти його на просторах мережі. Я ж розберу її потезно.

Починається ця брехлива публікація так: «Інформація від священника, який розмовляв з архієреєм, який був присутнім на «Вовчому соборі» у Києві». Тобто автор посилається на розповідь священника, який нібито розмовляв з єпископом, який нібито брав участь у Соборі. Ну ви зрозуміли, так? «Двоюрідний племінник мого сусіда розповів моєму другу»…

Далі автор, посилаючись на згаданих «незрозуміло-кого», пише, що Митрополит Онуфрій «поводився жорстко, категорично і безапеляційно». Всім тим, хто особисто знайомий із Блаженнішим, далі можна й не читати. Поводитися в такій формі він просто не може. Але, оскільки підозрюю, не всі мають щастя спілкуватися з Предстоятелем УПЦ особисто, то я продовжу.

Блаженніший Митрополит Онуфрій поводитися «жорстко, категорично та безапеляційно» просто не може.

Автор брехливої ​​публікації стверджує, що під час свого виступу митрополит Іларіон Донецький (а він, до речі, виступав першим) «нагадав, що говорив отець Зосима про цю ситуацію з автокефалією». По-перше, митрополит Іларіон говорив дуже коротко (до хвилини) і жодним словом не згадав старця Зосиму (Сокура). По-друге, за весь час Собору ім'я отця Зосими, як і його пророцтва, не згадувалося жодного разу. Відповідно, і слова про те, що «митрополит Онуфрій у жорсткій формі, дуже категорично, сказав, що це приватна думка Зосими та його бачення» – брехня від початку і до кінця.

Так само, як і слова про те, що Блаженніший «заткнув» митрополита Луку Запорізького, сказавши «що він засидівся на одному місці і настав час йому послужити десь в іншому…». Ще раз повторюся – не обмежували у виступах взагалі нікого. А згаданий тут митрополит Лука виступав кілька разів і говорив чи не найбільше.

Але на цьому людина, яка написала все це марення, не зупиняється і стверджує, що Митрополит Онуфрій «виніс догану» митрополиту Павлу (наміснику Лаври), а митрополиту Одеському Агафангелу, який «був проти неканонічності проведення заходу», Предстоятель нібито «вказав на дуже похилий вік та порадив піти на спокій».

Насправді Митрополит Онуфрій запитав у священника Одеської єпархії, який заявив, що повністю довіряє думці митрополита Агафангела, чи дотримувався б він такої самої позиції, якби владика Агафангел став Предстоятелем УПЦ, а він, митрополит Онуфрій, очолив Одеську кафедру. Іншими словами, Блаженніший уточнив, чи має священник свою власну думку, чи воліє цілком і повністю довіритися своєму правлячому архієрею.

І далі аналізована публікація просто рясніє брехливими заявами. Наприклад, стверджується, що ім'я Патріарха Кирила буде згадуватись на п'ятому місці (насправді, як ми всі бачили, Предстоятеля РПЦ під час останньої літургії Блаженніший пом'янув на третьому місці – після Патріарха Феофіла та Патріарха Іоанна). Йдеться про те, що «миро варитимуть у Києві» (насправді, Собор лише «мав судження» про відновлення практики мироваріння в Києво-Печерській лаврі, тобто, про це лише говорили, але жодних рішень про варіння мира прийнято не було).

Потім у публікації озвучується зовсім дика теза: «щоб не лякати народ словом автокефалія, було прийнято написати "самоврядування". Типу переклад із грецької "автокефалії"» (насправді, слово «самоврядування» прописано ще у Грамоті Патріарха Олексія від 1990 року, і це ж слово вжито у старому Статуті УПЦ).

Та й остання брехня в тому, що митрополит Іларіон Донецький «вибив для себе статус автономної митрополії на період війни». Насправді він нічого не «вибивав», а запитав, чи можна в їхній єпархії користуватися старим Статутом УПЦ, на що отримав згоду Блаженнішого. При цьому, якщо не помиляюся, спитав навіть не він, а владика Луганський Митрофан.

Висновки

Як учасник зборів і Собору, свідчу, що автори наведеної вище публікації говорять неправду практично в кожному реченні, а в деяких реченнях вони примудряються збрехати і двічі, і тричі. Питання лише у тому, хто й навіщо це робить? Навіщо обливати брудом нашу Святу Українську Православну Церкву, нашого Предстоятеля Блаженнішого Митрополита Онуфрія? З якою метою це робиться?

Зазвичай такі речі кажуть люди, які хочуть посіяти ненависть і ворожнечу в нашій країні. Адже війна духовна – набагато страшніша і небезпечніша за війну фізичну. Безперечно, рішення, прийняті на Соборі, мають своїх прихильників та противників. І кожен має свої аргументи чи мотиви. Але той, хто опускається до відвертого обману, повинен усвідомлювати, що він стає на шлях батька брехні.

Тому закликаю всіх вірян нашої Церкви бути максимально уважними, стриманими та мирними у своїх реакціях та оцінках того, що відбувається. Пам'ятайте слова апостола Іоанна Богослова: «Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ​​​​» (1 Ін. 4, 1).

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter або цю кнопку Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть цю кнопку Виділений текст занадто довгий!
Читайте також