«Ми нерозумні Христа ради...», або Біля гучної траси не чутно спів солов’я

Тільки віра може врятувати нас від хаосу сучасного життя. Фото: smartблог

«Ми нерозумні Христа ради ...» (1 Кор. 4:10). Слова ап. Павла, що читаються в храмі цієї неділі, звучать дещо інакше, ніж коли вони були сказані коринфській громаді.

Мабуть ми дожили до тих часів, про які попереджав преподобний Антоній Великий. Божевілля стає нормою, а тих, хто цій нормі не відповідає, вважатимуть за безумців. Можливо, не за горами той час, коли шлюб між чоловіком і жінкою буде виглядати чимось ганебним і протиприродним. Але вже сьогодні почалося цькування тих, хто відмовляється визнавати брехню правдою. Чорне вже названо білим, залишається тільки біле назвати чорним. Йде природний процес старіння загальнолюдського організму. Відірвавшись від Джерела Життя, він сам себе прирік на деградацію.

У богослов’ї, в релігійному житті відбуваються подібні процеси, але не настільки помітні і не такі відкриті. Відтоді як західне християнство прийняло точку зору, що наш розум, створений за образом Божим, сам по собі все сприймає правильно, раціоналізм і схоластика стали царем і царицею в шкільному богослов’ї. Ці владики благополучно перекочували із заходу на схід, а Церква умовно розділилася на два стада – «стадо, яке думає і аналізує» і «стадо, яке молиться і спасається».

Я передбачаю цілком логічне обурення читача – невже Бог забороняє людині думати? Хіба для того, щоб молитися і спасатися, необхідно відключати інтелект? Адже скільки серед святих людей високоосвічених, навіть вчених зі світовим ім’ям. Я з цим, звичайно ж, погоджуся, хоча зауважу, що спаслися вони не тому, що були розумними й освіченими, а тому, що досягли святості. А це не одне і те ж. Ну а в цілому я повністю згоден з доводами опонентів. Все правильно, адже навіть для того, щоб дізнатися, що написано в Євангелії, потрібно спочатку навчитися читати. А ця функція досягається навчанням і тренуванням розуму. Та й перший ступінь богопізнання заснований на раціональному мисленні, на осягненні гармонії і краси світу, які зводять наш розум до Бога.

У кінці шляху богопізнання змінюється на пряме і безпосереднє богобачення, а Сам Бог відкриває Себе душі прямо і безпосередньо.

Все це так, але я змушений, ґрунтуючись на вченні Святих Отців, визнати, що це тільки початкова школа. Для того, щоб отримати атестат зрілості, потрібно перейти спочатку в середні, а потім і у випускні класи. Інакше так і помреш «вічним першокласником». Але вже в середній школі головним інструментом богопізнання виступає не розум, а серце, не розсудливе мислення, а духовна інтуїція. У випускних же класах відпадають навіть ці останні ступені виведення душі на орбіту вічного життя.

У кінці шляху богопізнання змінюється на пряме і безпосереднє богобачення, а Сам Бог відкриває Себе душі прямо і безпосередньо. Сама молитва у звичному для нас розумінні цього слова також зникає. Душа знаходиться в стані того, що Святі Отці називали «спогляданням», хоча ми не можемо навіть приблизно зрозуміти, що стоїть за цим словом.

«Споглядання – це постійне перебування в благодатному дусі, вільному від діяльності розуму. У божественному спогляданні дух виходить за межі будь-яких зусиль. Споглядання стає повністю дією благодаті, яка призводить дух у подив і захоплення споглядати Богоявлення у вигляді неприступного надсвітлого світла» (ієромонах Симон Безкровний).

Хтось скаже, що це для нас дуже високо і мудро. Але і тут я змушений буду заперечити. Якраз думки про «тяжкість» і «складність» цієї науки вселяє нам наш розум, замикаючи нашу увагу виключно на інтелектуальному розумінні цього процесу, яке, звичайно ж, розуму не по зубах. Тут потрібні вже інші інструменти.

Який же вихід? Все просто – відмовитися від розуму і стати божевільним професіоналом в області засвоєння святості.

Який же вихід? Все просто – відмовитися від розуму і стати божевільним професіоналом в області засвоєння святості. Як мило... Таку ж відповідь можна дати і на питання «Як посадити слона в холодильник?» І тут все просто – відкрив холодильник, посадив туди слона, закрив холодильник. У чому проблема? Як тільки ваш слон опиниться в холодильнику, готуйтеся до атаки розсудливості. Вас тут же «відполемізують», «викриють», навісять на вас ярлики і спишуть у розряд тих, хто знаходиться в «спокусі» і «думці про себе». І слава Богу, так було завжди.

Відкрию вам секрет. Якраз ось ці самі раціоналісти і є справжні раби страху. Людський розум так влаштований за своєю природою, що, живучи здогадками і уявою, він ніколи ні в чому не впевнений. Тільки той, хто збагнув вічність, непорушність, незнищеність власного духу, позбавляється від страху не тільки перед життям, а й перед смертю. Він може сміливо сказати: «Пекло, де твоє жало? Смерть, де твоя перемога?» Отримавши благодать, людина звільняється від будь-якої залежності від світу і смерті, що перебуває в ньому.

Рух наших думок – це щось на зразок вітру над морською гладдю. Вони завжди збуджують розум коливаннями, нерідко піднімають бурю, а іноді і шторм, здатний до крайності розбурхати душу. І поки весь цей спінений мул почуттів і емоцій не випаде в осад, ясність у розумінні того, що відбувається, не наступить. Більшість злочинів, гріховних дій і вчинків людина робить саме в стані ось такого душевного шторму, під шквалом натиску помислів і бурі емоцій.

У свідомості старшокласників духовної школи ніяких думок немає, тому їх душа знаходиться в стані спокою, недоступного для розуміння нашого неспокійного розуму. Споглядання відбувається тільки в дусі при ясній свідомості, це власне і є те, що Святі Отці називали «ісихією».

Святитель Григорій Палама вчить, що «в такому спогляданні безмежного моря нетварного світла, що виливається з незбагненності Бога, людина знаходить мудрість, що освячує її».

Святитель Григорій Палама вчить, що «в такому спогляданні безмежного моря нетварного світла, що виливається з незбагненності Бога, людина знаходить мудрість, що освячує її». Все це знаходиться не десь там далеко, в захмарних далях, а тут і зараз, поряд з нами. Божественне Світло наповнює собою весь створений світ. Зараз, у цю хвилину, коли ви читаєте ці рядки, навколо вас з усього простору струмує невидиме для фізичних очей світло. Тому і обОження можливо скрізь і завжди. Але дається воно лише тому, у кого чисте серце, не обтяжене помислами, і чиста свідомість, наповнена благодаттю.

Кожен раз, коли я пишу подібні перекази, спрощену інтерпретацію досить складних святоотецьких текстів, я задаю собі питання: «А взагалі це комусь треба?» Подивіться на рейтинг переглядів публікацій на наших православних сайтах. Про що найбільше любить читати наш «мислячий» і віруючий читач? Про все, що пахне смаженим. Те, що загострює почуття, коливає розум, наповнює душу праведним «священним» гнівом і обуренням, або ж те, що лякає, насторожує, змушує зіщулитися і з побоюванням озирнутися на всі боки. З чим це пов’язано? З тим, що сучасній середньостатистичній людині потрібен потік емоцій, задерикуватий вітерець, щоб надувати вітрила нашого розумового мислення. «Правильною дорогою йдете, товариші», – сказав би, напевно, нам вождь світового пролетаріату, правицею, яка вказує в напрямку пекла.

Кухарі з пекла прекрасно розуміють, що страви жовтої преси, реготушки-веселушки нескінченних ток-шоу будуть викликати праведну настороженість у православної людини. Але у цих кулінарів є і для нас спеціально приготовлені страви. Реакція в шлунку душі від їх вживання буде точно така ж, як і на сусідніх столиках, але компоненти, які накришать вони нам в ці тарілки, будуть такими, що побоювань у православних не викличуть. Так і вовки ситі, і вівці задоволені. Адже не так важливо, що ти прочитав, важливо, як це в тебе відгукнулося. Якщо це гнів, роздратування, осуд – значить мета досягнута. Якщо ще вилізла з душі червоточина у вигляді дошкульного коментаря, то кухареві можна дати зірку Мішлена. Напитайте свою душу негативними емоціями, якщо можна, то створіть у себе всередині стійкий фон ненависті до всіх, хто повстає на праву віру. Господарю пекельного ресторану більше нічого від вас і не потрібно. Любов до ворогів? «Благословляйте, а не проклинайте»? «Прости їм, Господи, не відають, що творять»? Забудьте про це – ви ж воїни світла. Найстрашніше для шеф-кухаря пекла, коли його клієнти замість того, щоб жувати і смакувати смачне обурення, йдуть у молитовну тишу.

«Небесний плід чеснот – зробитися Богом і осяятися чистішим світлом, ставши Сином дня. Сонце Істини перетворює тих, хто об’єднався з Ним, у нові сонця благодатного світла, бо сказано: праведники засяють, як сонце (Мф.13: 43)...»

преп. Калліст Ангелікуд

А ось що пишуть Отці тиші: «Небесний плід чеснот – зробитися Богом і осяятися чистішим світлом, ставши Сином дня. Сонце Істини перетворює тих, хто об’єднався з Ним, у нові сонця благодатного світла, бо сказано: праведники засяють, як сонце (Мф.13: 43)...» (преп. Калліст Ангелікуд). Яка нудьга! Ні, ми, звичайно, готові з глядацького залу аплодувати кінцевим результатам, до якого прийшли християнські подвижники. «Радість моя...» – як здорово! «Тисяча днів і ночей на камені в молитві...» – ух ти, треба ж! «Усамітнитися в глухому лісі зі звірами...» – і без інтернету? Неймовірно!

Можна захоплюватися дивами від мощей, розчулюватися і захоплюватися подвигами святих, але який в цьому сенс? Адже поки ти самозабутньо стоїш біля гучної траси, ти ніколи не почуєш, як співає соловей. Поки ти живеш у підвалі – не дізнаєшся, в які фарби одягається небо на заході.

Тільки залишивши тьму помислів і міркувань можна наблизитися до Світла Христового. Будь-які наші розумові рухи знаходяться нескінченно позаду єдиновидного Світла Благодаті. Тільки той, хто відмовиться від людської розважливості, може наповнитися Божественною мудрістю і Світлом. Ця мудрість ніколи не увійде в душу, обплутану гріхом і затьмарену дурними думками. Така людина може бути освіченою, але вона ніколи не буде мудрою.

Не до інформаційної каналізації покликана долучитися наша душа, а до Божественного вогню, який входить у чисте серце. Цей вогонь зійшов на апостолів, він же з’явився в кущі Мойсеєві, вогненна колісниця піднесла пророка Іллю, вогонь горів у серці Клеопи, коли той слухав Христа. Цьому вогню причетні ангели і духи, їм же покликана осяятися і наша душа, якщо вона хоче врятуватися. У тих же, хто удостоївся прийняти в себе цей вогонь, зникають скорботи і муки, з’являється велика радість, мир і любов. У цьому вогні заховане наше Вічне Життя, Божественна Слава і Краса Царства Небесного.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Рішення Синоду РПЦ щодо дій Фанара і Олександрії – це:
початок процесу оцінки дій Фанара світовим Православ’ям
60%
необґрунтована агресія РПЦ по відношенню до Фанару
23%
рядове засідання, яке ні на що не вплине
17%
Усього опитано: 40

Архів

Система Orphus