Де придбати матеріал для будівництва храму душі

«...храм Божий святий, а цей храм - ви» (I Кор., 3:9). Фото: pxfuel.com

Проповідь на апостольське читання неділі 9-ї після П'ятидесятниці.

Святі Отці не раз учили нас тому, що все наше земне життя – це певний духовний бізнес: від того, як ми його проведемо, залежить чи отримаємо ми прибуток, чи ж зазнаємо збитків. Апостол Павло у недільному апостольському читанні говорить про те ж. Тільки він пропонує нам образ будівлі вічності, що будується. Ті, хто побудують її з крихких матеріалів, отримають катастрофу, а ті, хто зміг вкласти в це будівництво щось вартісне, зможуть потім жити на вічні відсотки. Які б образи способів спасіння душі ми не зустрічали в святоотцівській писемності, всі вони говорять про ті процеси, які відбуваються всередині нашої особистості. Без уваги до того, що діється в наших серцях, почуттях, думках, бажаннях, ми ніколи не отримаємо навіть найменшого духовного прибутку.

Коли християнин перестає бути бранцем своїх помислів, стежачи за своїм розумом і смиряючи його Ісусовою молитвою, він з часом досягає миру душі, пізнавши який, буде всіма силами прагнути не втратити ні за яких обставин. Людину, яка здобула мир душевний, залишають дратівливість, гнівливість, будь-які нечисті думки. Тоді людина відчуває, що таке чистота власної свідомості. У такому стані вона вже може осягати Божественні істини, що відкриваються їй у Святому Письмі. Так виникає православне богослов'я. Мир душі, що утвердився в серці – це парта для занять такого богослова. За нею він буде вчитися любити і співчувати, а не зубрити і запам'ятовувати. Завдяки щирому співчутливому ставленню до людей, такий богослов починає переживати в собі народження христоподібної любові, яка приймає кожну людину в обійми свого серця, перестаючи ділити їх на друзів і ворогів.

У результаті зустрічі людської душі з Христом дух людини преображається, особистість виходить за межі своєї тварної природи і відбувається нове народження згори.

Переходячи з класу в клас, відрікаючись від саможаління, здійснюючи добрі діяння від надлишку любові, такий богослов навчається безперестанної Ісусової молитви, яка приводить його до особистої зустрічі з Христом у глибинах власного серця. В результаті цієї зустрічі дух людини преображається, особистість виходить за межі своєї тварної природи і відбувається нове народження згори.

Досконалість порятунку заснована на пізнанні природи людського духу, в якому перебуває Христос і Життя вічне. Осягнення цієї істини зводить дух людський, підготовлений молитвою і покаянням, до безпосереднього осягнення Пресвятої Трійці. Це осягнення не має нічого спільного ні з розумовим мисленням, ні з нашими уявленнями. Істина Об'явлення засвоюється духом людини, минаючи умовиводи. Як подорожній перестрибує через прірву за один раз, а не поступово, так і подвижнику істина відкривається вся і одразу.

Це і є те, що називається духовним життям, а не її імітацією. Але що ж з цим робити нам, тим, які за весь час перебування в Церкві ще навіть не почали свій шлях; які багато років буксують у колії обрядового благочестя; хто обманює самих себе, сподіваючись, що насправді наше спасіння саме по собі, невидимим чином десь народжується, хоча ми цього не бачимо, не чуємо і не розуміємо? Для початку потрібно зосередитися тільки на одній цілі – у що б то не стало покаянням і любов'ю здобути хоча б малу молитовну благодать. Відчуємо ми її присутність тоді, коли молитва перестане бути тягарем.

Бажаючи усім спасіння, знайдеш власне і отримаєш свободу від гріха, найгірший з яких – осуд. Бути для всіх світлом – ось наше завдання.

І любов, і молитва — це дар Божий, а Бог не знає втоми. Настав вже той час, коли потрібно перестати ганятися за тимчасовими цілями і полинути тільки до тієї, яка відкриває перед нами вічність. Настав вже час відкрити всі серцеві шлюзи для того, щоб затопити себе благодаттю. Відкрити шлюзи – значить віддати Богу до останку все, що маєш: тіло, душу, своє життя, життя своїх близьких, не залишивши для себе навіть найменшого помислу. Тільки так Божественне благо може увійти в тебе для того, щоб ти жив і дихав вічністю.

Бажаючи усім спасіння, знайдеш власне і отримаєш свободу від гріха, найгірший з яких – осуд. Ти також знайдеш спасіння від смерті, яка є гордість. Засудження і гордість – це відторгнення від Бога і пряма дорога в пекельні обителі.

Бути для всіх світлом – ось наше завдання. Миритися так, щоб наше серце могло вмістити в себе не тільки друзів, але і ворогів. Коли мати ростить дитину, вона смиренно терпить всі її недуги. Коли батько виховує її, він також терпляче приймає на себе всі її помилки і падіння. Бути батьком і матір'ю для всіх без різниці – означає уподібнитися до Отця Небесного, який однаково любить як добрих, так і злих. Тому ворота раю і називаються смиренням.

Пора перестати жити в незліченних словах, потрібно вчитися проникати в їхній дух і сенс. Замість демонічної уяви розвивати чуйність і інтуїцію духовного серця, яке є очі і вуха нашого духу. Пам'ятати, що й аскетика, й слухняність, і молитва є тільки милиці, з допомогою яких ми вчимося діяльно любити Бога і зростати в Його благодаті.

Якщо людина знайде благодать, то ніщо інше її привернути до себе вже не зможе.

Якщо людина знайде благодать, то ніщо інше її привернути до себе вже не зможе. Вона буде цілком бажати лише одного – завжди бути з Христом. Ми чуємо сьогодні навколо себе дуже багато розмов, повчань, настанов про другорядне. Але рідко хто вчить головному – як досягти з'єднання з Христом і здобути благодать у власному серці. Святість приходить лише після здобуття благодаті, і ніколи не буває навпаки. Всі церковні служби сповіщають нам про одне – про святість нашого сердечного храму, в якому перебуває Владика Життя вічного. Саме в ньому треба шукати Христа.

Ми живемо в часи безлічі слів. Ніколи світ так не був заповнений словами, як сьогодні. Чим більше їх вимовляється, пишеться, читається, тим більше зростає і нерозуміння. Лише благе мовчання здатне перемогти весь цей інформаційний кошмар.

Мовчання – прямий шлях до благодаті, тому що вона живе в країні безмовності. Христос відкриває Себе в нашому серці, але розум стоїть між нами і Богом, судить, рядить, міркує, аналізує, робить все можливе, щоб ми жили в непроглядній темряві власного невігластва. Закутий у кайдани мислення і заточений в темницю гріхів, наш розум здатний побачити промінь Божественного світла, тільки якщо знайде собі притулок у Христі.

Божественна Любов – це і є мед і тверда їжа зрілих чоловіків, які побудували будівлю своєї душі з міцного матеріалу. У чому нехай допоможе Бог і нам досягти успіху.

Людський дух, створений за образом і подобою Божою. Він сам по собі має здатність до богопізнання через молитву, аскезу, любов і життя за заповідями. Книжковий раціоналізм і схоластика з усією своєю логікою і діалектикою, мертвими термінами і поняттями показують нам лише розпливчасту тінь істини, не більше того. Тільки дух людський через чисте око благодаті, в якій немає навіть найменшої порошинки, ясно і проникливо бачить Істину так, як вона є.

Христос не залишає без Своєї любові ні одну людську душу, відкриваючи їй духовні очі мудрості, щоб людина, подорослішавши і змужнівши, змогла осягнути Істину безпосередньо. Її осягнення схоже на смак меду. Той, хто знає цей смак, з чим його може порівняти, чому уподібнити? Він може лише запропонувати спробувати його на смак, іншого способу досвідченого пізнання меду немає. Ніякі терміни та визначення не допоможуть зрозуміти людині смак меду, навіть якщо він всіх їх вивчить напам'ять. Божественна Любов – це і є мед і тверда їжа зрілих чоловіків, які побудували будівлю своєї душі з міцного матеріалу. У чому нехай допоможе Бог і нам досягти успіху.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Рішення Синоду РПЦ щодо дій Фанара і Олександрії – це:
початок процесу оцінки дій Фанара світовим Православ’ям
60%
необґрунтована агресія РПЦ по відношенню до Фанару
23%
рядове засідання, яке ні на що не вплине
17%
Усього опитано: 40

Архів

Система Orphus