Медовий Спас, або Чому життя неможливе без Хреста

Через Христа і Його Хрест нам дарується перемога над смертю. Фото: mari.eparhia.ru

Медовий Спас або Маковея – так в народі називають це свято. Тоді як основна подія дня – спомин винесення (походження) Чесних Древ Хреста Господнього.

«Немає іншого ключа, який би відкривав врата в Царство Боже, крім Хреста Христового», – говорить святитель Ігнатій (Брянчанінов) і 14 серпня, в день святкування Винесення Чесних Древ, Церква знову нам про це нагадує.

Ми звикли, що ключ від замка завжди дозволяє досить легко одержати доступ до простору за дверима. Хрест – це теж ключ, але особливий ключ, що зовсім не гарантує легкості, але все ж несе в собі важливу властивість – зробити Царство Небесне принципово доступним. «Завдяки Хресту ми вже не блукаємо в пустелях, тому що пізнали істинний шлях, вже не живемо поза Царством, тому що знайшли двері», – говорив святитель Іоанн Златоуст.

Спокутний подвиг Христа без Хреста просто немислимий. Тільки вдумайтеся у визначення: Хрест – символ спасіння. Будь-який ремісник, лікар, пожежник і т. д. – використовує найбільш зручний інструмент для досягнення поставленої перед ним мети і без цього інструменту найкращого результату очікувати не доводиться. Господь обирає Хрест. Це знак Його всемогутності, адже саме хрестом зв'язуються кінці світу – світу, створеного Богом і що промишляє за нього. Осередком хреста, за словом преподобного Іоанна Дамаскіна, «...тримається і висота, і глибина, і довгота, і широта, тобто, вся тварь, видима і невидима».

Хрест – простий, зрозумілий символ навіть найнеосвіченішій людині. Але якщо до Спокутного подвигу Христа він наводив страх, як знаряддя страшної і кривавої страти, то тепер – це знамення перемоги над набагато більш страшними речами, такими як: пекло, смерть, диявол, гріх. Преподобний Іоанн перераховує кілька засадничих положень, які стали можливими тільки через Хрест Господній. Нагадаємо собі про кожне з них, адже це фундамент нашої віри.

Хрест – простий, зрозумілий символ навіть неосвіченій людині. Але якщо до Спокутного подвигу Христа він наводив страх, як знаряддя страти, то тепер – це знамення перемоги над набагато більш страшними речами, такими як: пекло, смерть, диявол, гріх.

Хрестом знищена смерть. У всі часи смерть вселяла в людину страх і щоразу вона намагалася з нею якось примиритися. У деяких язичницьких культах смерть сприймається як щось радісне, благе або навіть жартівливе, але мені здається, що це спроба сміятися там, де зовсім не смішно. Сміх і веселощі тут працюють наче алкоголь – не вирішують проблему, а просто на час дозволяють про неї забути, але майбутнє «похмілля» обов'язково все поверне на свої місця. Крім того, це ще й спроба «задобрити» смерть, спроба примиритися з нею, як із чимось природним і нормальним.

У сучасному секулярному світі можна зіткнутися з прагненням романтизувати смерть, уявити її як якусь «подорож» у незвідані світи. Однак, наше глибинне внутрішнє неприйняття смерті говорить про те, що її не повинно бути, вона – протиприродна. І тільки через Христа і Його Хрест нам дарується перемога над смертю. Але перш, ніж когось перемогти, треба з ним ще поборотися, бо всім нам доведеться померти. І «бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення» (Рим. 6, 5).

Хрестом знищений прабатьківських гріх. Гріхопадіння отруїло людську природу. Наслідки гріха – очевидні: всю свою історію люди воюють і вбивають один одного. І чим далі, тим знаряддя вбивства набувають все більш витонченого і масового характеру. І це не кажучи про безліч інших вад.

Розвиваючись науково і технічно, людство не припиняє мріяти про побудову на землі безбідного царства добра й справедливості. Але атомні і водневі бомби, експансивні кулі, колосальні можливості контролю людини і впливу на її свідомість за допомогою сучасних технологій, збільшення кількості нових та інтенсивності старих хвороб, знищення природи за всіма напрямами – все це ніби натякає нам, що раю на землі не буде. Ми перебуваємо в замкнутому гріховному колі, розірвати яке можливо лише через Хрест і преображення у Христі.

Атомні і водневі бомби, експансивні кулі, колосальні можливості контролю людини і впливу на її свідомість за допомогою сучасних технологій, збільшення кількості нових та інтенсивності старих хвороб, знищення природи за всіма напрямами – все це ніби натякає нам, що раю на землі не буде.

Хрестом знищене пекло. Пекло – ще одна страхітлива для людини річ, що постійно говорила про владу гріха, диявола і смерті. До перемоги Христа туди відправлялися всі душі, без винятку. Тепер же – в пеклі перебувають і (після загального воскресіння) будуть ті, хто сам захотів туди відправитися. Клайв Льюїс якось зауважив, що врата пекла замкнені зсередини. І не можливо точніше підібрати слів для визначення пекла.

«Бог не нам, але дияволу і ангелам його призначив муки, – пише преподобний Єфрем Сирін, – ми ж самі великими своїми вадами робимо себе спадкоємцями цих страшних мук; і що загрожувало лютому змію, то будемо добровільно терпіти ми, люди».

Зяюча «паща» пекла все ще відкрита, але ми можемо її не боятися, адже саме пекло боїться Хреста Христового.

Хрестом даровано воскресіння. Без Смерті Христа не було б і Воскресіння. Людина – улюблене творіння Боже – через гріхопадіння відправилася в смерть. Господь же, через неймовірну любов до творіння, добровільно відправляється в смерть за людиною. Але смерть не змогла втримати в собі Життя. Смерть, за словом святителя Василія Великого, одразу зрозумівши Кого вона поглинула, сама була поглинена Життям. І ми, знаючи тепер, що смерть колишньої влади над нами не має, плюндруємо її як зідрану шкіру. Завдяки Христу і Його Хресту, для тих, хто готується воскреснути – смерті не існує.

Хрестом подана нам сила зневажати сьогодення. Від цього в нашому житті багато що залежить, тому сьогодення вимагає служіння собі – це наші турботи з благоустрою та організації життя на землі. Але якщо б цим людське життя обмежувалося, то ми були б рабами цього. Однак завдяки Христу і Його Хресту у нас є не тільки межа служіння сьогоденню, але і сили зневажити його, коли це знадобиться.

Коли теперішнє поставить нас перед вибором між тимчасовим «собою» або вічним блаженством, дивлячись на Хрест, обов'язково знайдеться мужність відкинути «солодкість» земного.

Хрестом уготований вхід у вічне блаженство, відкриті брами раю. Вічне блаженство – це наша справжня Вітчизна. Ми народжуємося у вигнанні, але все одно повинні пам'ятати громадянами якого Царства є. Знову ж таки, тільки завдяки Христу і Його Хресту поворотний шлях став можливим.

«Не сам всяк, але Христос зі всяким входить знову в рай, – пише преподобний Іоанн Богослов, – тобто кожна людина тоді отримує вхід у рай, коли причетним робиться Божественної благодаті Христової і вірою знову здобуває те, що мав на початку і що втратив невір'ям, не повіривши словам Божим, а повіривши словам змія».

Хрестом вознесена природа наша праворуч від Бога, а ми стали дітьми Божими і спадкоємцями. Здійснивши Спокуту і Воскреснувши, Христос Вознісся, Вознісся із сприйнятою Ним перетвореною людською природою. Прірва між Творцем і занепалим творінням остаточно подолана. Господь проклав «місточок», через який кожен здатний піднятися до Того, Хто нас так сильно любить. Справа тепер за нами. Це важкий, але посильний шлях.

*  *  *

Як багато нам даровано через Хрест! Найважливіше, що все перераховане це не філософія, це не абстрактні категорії, не теорія – це сама реальність, це наше життя. Саме про це нам говорить нехай і не Велике, але все ж таке улюблене в народі свято Винесення Чесних Древ Хреста Господнього.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи відреагує Президент на заклик Синоду розслідувати злочини проти УПЦ?
так
11%
ні
53%
не знаю, але сподіваюся на це
36%
Усього опитано: 36

Архів

Система Orphus