6 Водохресних марновірств

Забобони ніяк не можуть зіпсувати свято. Зате вони можуть неабияк зашкодити деяким душам. Фото: krd.ru

У дні Хрещення Господнього є щось особливо урочисте. Однак, поговоримо ми сьогодні про те, що торжество, звичайно, не псує, але деяким душам неабияк шкодить.

Люблю я свято Богоявлення, і святвечір напередодні, є в цих днях щось особливе, таємниче, чого чекаєш протягом усього року. Зовсім недавно ми святкували Різдво Христове – свято, коли Превічний Бог зійшов на землю в людському тлінному тілі. Сьогодні ж Той, Хто створив все, що коли-небудь існувало на землі, як звичайна людина, сходить в річку, щоб прийняти хрещення від руки свого творіння. І стільки в цій події таємниці і Господньої Любові до людства, до кожного з нас, що неможливо виразити ніякими існуючими словами.

Однак, у все прекрасне, чарівне і радісне, традиційно і вже звично для нас, підмішується «ложка дьогтю». Та ні, не духи злоби піднебесної творці цієї гіркоти – творці її люди, звичайні люди з крові і плоті, такі ж як ми з вами, а може, і хтось з нас. Мені особисто і, думаю, багатьом християнам вона торжество не псує, але деяким душам все ж неабияк шкодить.

Про що я кажу? В першу чергу, про те божевілля, яке народ часто влаштовує в битві за святу воду. І ще про пов'язані зі святом Богоявлення забобони.

Мені не раз доводилося опинятися в натовпі «християн», що активно працювали ліктями в черзі за святою водою, що б'ються за якусь пляшку і активно розливають на морозі святу воду так, що потім єпитрахиллю можна підпирати двері. Безумовно, я намагаюся зберігати внутрішній спокій, хоча, якщо чесно, іноді хочеться спустошене відро надіти на голову кому-небудь особливо активному.

Загалом, виходить, що свято Богоявлення можна розділити на дві нерівні за кількістю учасників частини. Вірні християни, яких меншість, прагнуть потрапити на літургію, причаститися, моляться під час Великої Агіасми і завжди з благоговінням ставляться до святої води. Більшість же «захожан», що приходять у храм лише в ті дні, коли звідти можна щось забрати, виспавшись, перевалюючись приходять до кінця богослужіння, нудяться тривалістю молитвослів'їв, нервують, якщо крапелька з кропила не потрапила в їхню баночку, а далі вже займаються забобонними маніпуляціями й іншою нісенітницею, що не має ніякого відношення до Свята.

Я не великий спеціаліст в «народно-прикладній магії», але все ж пропоную пройтися по особливо популярних помилках, пов'язаних з днем Богоявлення.

Водохресні ворожіння

Коли тільки не ворожили наші предки, ось і на Богоявлення вони також не нехтували цією штукою. І хоч процес цей супроводжувався всілякими жартами-примовками, веселого в ньому, насправді, дуже мало.

Нинішні молоді дівчата, швидше за все, не будуть на Свято Хрещення по-старому ворожити на судженого, нікому це не треба. Але не тому, що люди ведуть християнський спосіб життя. По-перше, є маса інших способів поворожити на стосунки з протилежною статтю – маса віщунів пропонують свої послуги, знову ж таки, різні онлайн-пасьянси завжди під рукою. Крім того, світ змінився, і багатьом, як чоловікам, так і жінкам, суджені – супутники на все життя, просто не потрібні. А значить, можна піти в нічний клуб, ще якесь класне місце, в крайньому випадку, скористатися соцмережами, і там знайти свого «судженого» або «суджену», а то й не одного/одну і не на дуже тривалий термін.

Однак раз вже ця традиція існувала, то хотів би все-таки нагадати, що для християн звернення до якихось магічних практик абсолютно неприпустиме. Ще в Старому Завіті це питання було досить дохідливо роз'яснено: «Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою» (Повт. 18, 10-12). Заборона ця була повторена 61-м правилом VI Вселенського Собору.

Купання в ополонці змиває гріхи

Все було б набагато простіше, якби всі гріхи змивалися в ополонці. Але це не так. Фото: pravoslavie.fm

О, як було б добре, якби все було так просто! Трохи сміливості і відчайдушності і ніяких більше праць, мук, боротьби і сліз. Весь світ тоді можна було б занурити в Богоявленську воду і настало б Царство Небесне.

Одного разу до мене навіть звернувся чоловік з проханням допомогти у створенні полегшеного варіанту ополонки. Він абсолютно серйозно хотів набрати ванну зі святою водою і полежати в ній. Абсурдність цього марновірства для християн очевидна. Покаяння і кураж від купання у холодній воді – речі несумісні.

«Початок покаяння – осудження гріхів говорить святитель Іоанн Златоуст, – осуди і ти свої гріхи; цього достатньо для Господа до твого виправдання, тому що хто засудив свої гріхи, той не так скоро вирішить знову впасти в них».

Купання в ополонці на Водохреща – традиція. Звичайна народна традиція, що ніякого духовного навантаження не несе. Якщо це розуміти, то, якщо здоров'я дозволяє, можна купатися, скільки душі влізе. Не доводячи захоплення цими купаннями, однак, до пристрасті.

Вся вода на Водохреща – свята

Це вже достатньо відоме і поширене повір'я. Хто вважає, що воно так і є, то подумайте: а в бачку унітаза – теж вода свята? На Богоявлення справді Божественна благодать з'єднується з водним єством, але благодать – це не якась абстрактна сила. Вона діє там, де людина сама готова її сприйняти.

Коли в складний для християн радянський період не було можливості потрапити в храм на Свято, то тоді дійсно людина могла набрати воду в якусь посудину, помолитися і, по її вірі Господь освячував її. Сьогодні такої проблеми немає, а тому якщо комусь просто ліньки йти в храм і він вважає, що достатньо налити собі водички з-під крану, та ще й для якихось забобонних маніпуляцій, то толку від цього буде, як від парасольки в погожий день.

Вода освячується зануренням у неї хреста

На жаль, більшість навіть церковного народу вважає, що вода під час Великої Агіасми освячується зануренням у неї хреста. Навіщо тоді, питається, всі попередні, досить тривалі молитвослів'я? Може, було б достатньо провести хрестом, проспівати тропар і справа з кінцем?

Я, можливо, когось розчарую, але вода освячується з допомогою молитви і закликання на неї Святого Духа. Згадайте, наприклад, як священник тричі виголошує: «Ти ж бо, Человеколюбче Царю: прийди і нині натхненням Святого Твого Духа, і освяти воду цю», – потім читає молитву, а потім знову виголошує: «Сам і нині, Владико, освяти воду оцю Духом Твоїм Святим».

Прислухайтеся до слів молитвослів'їв Великої Агіасми, а якщо є бажання, то перегляньте їх заздалегідь. Там закладені прекрасні відозви до Бога, яких цілком досить, щоб вода стала святою. І не потрібно стояти і трястися над священником, щоб він занурив хрест саме у вашу пляшку. Або щоб крапелька з його кропила потрапила саме у вашу пляшечку.

Пластикові та скляні стінки принесеної в храм тари ніяк не перешкоджають благодаті, яка обов'язково торкнеться не тільки води, але і людського серця, якщо воно буде наповнене вірою, а не дріб'язковим марновірством.

Малювання хрестів

Традиційно ми знаємо, що деякі християни наносять хрести на одвірки дверей та вікон кіптявою свічки, що запалюється під час читання Страсних Євангелій. Звичай цей досить дивний. Мені особисто здається, що кіптява ця не зовсім той засіб, яким варто зображувати Хрест, та ще й досить недбало, акуратно ж у вас це не вийде зробити. Ми хрести навпаки намагаємося прикрашати камінням, квітами, орнаментами, а тут – чорна кіптява.

Але ось я натрапив, що виявляється і на Богоявлення є така народна практика, вже не знаю, чим в це Свято люди малюють хрести, але вони повинні захищати від нечистої сили. Щось усі ці дії сильно мені нагадують різного роду язичницькі маніпуляції, спрямовані на захист від злих духів.

Якщо людина не бореться зі своїми пристрастями, якщо вона чхала на молитву, на богослужіння, а звідси і на Бога, то, скільки б хрестів вона не намалювала у своєму будинку, від бісів це її ніяк не захистить. Так, Хрест – це знаряддя перемоги над дияволом, але саме так до нього і треба відноситися, а якщо для когось Хрест – це лише оберіг, схожий на підкову, перевернений віник або червону ниточку на руці, то тоді користі від нього буде стільки ж, скільки від всіх цих тельбухів.

На Хрещення відбувається два Великих освячення, відповідно, це дві різних води

Я не раз стикався з такою думкою, але вона також помилкова, як і все, про що було сказано вище.

Справа в тому, що добове коло святкового богослужіння починається з вечірні та літургії святителя Василія Великого, яку служать на святвечір зранку. В рамках цього кола відбувається два ідентичних Великих освячення води. Тому немає ніякої різниці, в який день принести воду з храму.

Як на мене, якщо є можливість потрапити на богослужіння 18-го, то краще спокійно на ньому помолитися, набрати святої водички і благоговійно віднести її додому. Але це «краще» виключно з точки зору зручності: в такому випадку, ми просто уникнемо того вельми неприємного ажіотажу, який відбувається в наших храмах в сам день Хрещення і який може стати непотрібною спокусою, особливо після прийняття Святих Христових Таїн.

*   *   *

Я щиро хочу, щоб у кожного з нас було живе, трепетне і побожне ставлення до Свята Хрещення Господнього, без зайвих забобонних нашарувань. Тому зосередьмося на головному і в день Богоявлення станьмо до Бога хоч трохи ближче.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи будете ви вакцинуватися від COVID?
так, тільки так можна забезпечити безпеку в храмах
0%
так, коли з'явиться вакцин, якій зможу довіряти
15%
ні, я проти вакцинації взагалі
37%
ні, я боюсь чипізації під виглядом вакцини
48%
Усього опитано: 27

Архів

Система Orphus