Апостолам антихриста в рясах присвячується

Пізналі віру знають, що до неї не може бути ніякого звикання. Фото: bykvu.com

Євангелія «вона не від людей» (Гал. 1:11). Тільки Бог міг не лише полюбити нас такими, які ми є, але й віддати Своє життя за нас.

«Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей...» (Гал. 1:11), – закликає нас апостол Павло під час недільної Божественної літургії в першу неділю після Різдва Христового.

Так, Євангеліє «не від людей»... Тільки Бог міг не тільки полюбити нас такими, які ми є, але й віддати Своє життя за нас, щоб через Його смерть ми могли досягти богоподібності. Ведуть на її вершину сходинки терпіння, поступово переходячи у смирення і закінчуючись любов'ю. Все, що знаходиться нижче цієї драбини – болото, ненаситне у своїй вульгарності і злості. Воно засмоктує в себе в тому числі і ті нещасні душі, які бунтують проти Церкви і зраджують Її, думаючи, що «викривають» Її вади. Насправді весь цей революційний запал являє собою лише бульйон з киплячої злоби їхніх власних сердець. Справжній християнин вірний Церкві до самої смерті. Він знає точно – тільки в Ній живе Істина, яка робить наші душі світлоносними і вільними у Христі.

Замість того, щоб взяти свій хрест і смиренно йти за Христом до спасіння, сучасні іуди, засліплені своєю уявною ерудицією, самовдоволенням і всезнайством, тягнуть своїх шанувальників в болотні драговини, в яких вже потонули їхні власні душі. Це не богослов'я, а демонська інтелектуальна гра в релігію, яка до Православ'я не має ніякого відношення. «Розумний любить вчитись, а дурний вчити» (А. П. Чехов). Егоїзм же і самозакоханість вбиває в корінь будь-яку можливість богопізнання.

Християнин вірний Церкві до самої смерті. Він знає точно – тільки в Ній живе Істина, яка робить наші душі світлоносними і вільними у Христі.

Сутність духовної практики – здобування Святого Духа і утвердження тут і зараз свого життя волі Божій. Якщо ви побачите або почуєте богослова-правдоборця, у якого немає «ні праведності, ні миру, ні радості у Дусі Святім» (Рим. 14:17), знайте – це апостол антихриста. Їхня улюблена справа – водити свою паству на екскурсії чужими пороками, але насправді приводять вони на цвинтар загиблих душ. Чим менше благодаті – тим більше слів, чим менше любові – тим більше «правдоборства», чим глухіша порожнеча душі – тим дзвінкіша мова.

Православ'я – це осягнення Царства Божого, «що всередині вас є». Воно рятує людину від світу, а не занурює в нього, воно шукає небесного, а не земного. Люди Церкви – «вибраний рід», «царське священство, святий народ», «люд власности Божої», «щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Пет. 2:9). Ось те, що має проникнути в саму глибину нашого серця, те, до чого ми повинні прагнути всіма силами душі. Занурюючись душею в обрядове храмове богослужіння, виринути ми покликані в «дусі й істині» (Ін. 4:23), наповнені фаворським світлом благодаті.

Приземлена душа, що копається у пороках своїх ближніх, ніколи не зможе взяти на себе небесну радість. Розбивши в пил кувалдою скорбот шкаралупу нашого егоїзму, розтрощивши всяку надію на земне щастя, Бог виймає серцевину нашої душі для того, щоб посадити її у винограднику Свого Царства.

Царство Боже просто, і воно любить прості і добрі серця. Досягається воно не балаканиною «про правду й істину», а лагідністю, любов'ю і смиренням. Бачити в собі це Царство, чути в серці ангельський спів може тільки той, у кого здорова і чиста душа. Поки наш розум катається колобком по брудних калюжах цього світу, поки він похмурим верблюдом пережовує колючки пліток про чужі гріхи, не упускаючи шансу засудити усіх і вся, то ні про яке «Царство Боже, яке всередині вас є», не може бути й мови.

Православ'я – це осягнення Царства Божого, «що всередині вас є».

Всі наші зусилля повинні бути спрямовані на те, щоб відвести свій розум від сміттєвої ями цього світу, вимити його Ісусовою молитвою і посадити назад у серце, туди, де йому було уготовано місце від Бога. Ясність духу, чистота серця, спокій розуму – найкращі умови для того, щоб «бачити Бога, як Він є» (преп. Софроній Сахаров), щоб почути Його Живе Слово, щоб в Ньому і через Нього здобути вічне спасіння.

Духовна свобода полягає не у відшукуванні і викритті чужих вад, а у свободі порятунку в «дусі та істині». Ті, хто не досяг цієї свободи, міркують про «священницьке вигоряння», про «звикання» і т. п. Але хто прийшов до віри, а не до обрядовір'я, той знає, що в ній не може бути ніякого звикання, тому що віра – це живе і постійно обновлюване переживання присутності Бога в душі. До цієї присутності душа прагне не тільки під час неспання, але зберігає пам'ять Божу навіть уві сні. Звиканням хворіють ті, хто вмирає в вірі.

Біда кабінетних богословів в тому, що вони поняття не мають, що робити з таємницею Божественного буття тому, що не можуть носить її в собі. Тому взявши в свої руки «ключ розуміння» при повній байдужості і навіть ворожості до наживання Царства Божого, самі туди не входять і іншим перешкоджають увійти.

Як до непромокного плаща не пристає дощова вода, так і до душі, одягненої в плащ безпристрасності, ніколи не пристане ніякий бруд, ніякий гріх.

Благодать Божа «не наукова» і не може бути предметом розумових спекуляцій. Тільки хто «вживає зусилля», може здобути її. Бог чекає від нас не викриття інших і брехливого правдоборчества, заснованого на самовпевненому егоїзмі, який вважає, що тільки воно одне і є критерій того, як повинно бути, а серця, сповненого любов'ю навіть до тих, хто є ворогом істини. Доти, поки в наших душах залишиться хоча б малий шматочок бруду осуду, ненависті чи цинічної злоби, ми будемо повністю підвладні дияволу.

Чому таке важливе для нас досягнення безпристрасності? Як до непромокного плаща не пристає дощова вода, так і до душі, одягненої в плащ безпристрасності, ніколи не пристане ніякий бруд, ніякий гріх. Цей плащ тчеться очищенням розуму, в результаті чого око душі стає «просте» і все бачить «світлим». Тоді і благодать міцно входить у наше життя, а серце насолоджується блаженством пізнання і споглядання духовної краси та найвищої смиренної гідності Істини Христової.

Благодать незмінна як субстанція, але вона вільно змінює свої прояви в залежності від стану душі, тим самим постійно нагадуючи їй про Бога та спасіння.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи будете ви вакцинуватися від COVID?
так, тільки так можна забезпечити безпеку в храмах
0%
так, коли з'явиться вакцин, якій зможу довіряти
17%
ні, я проти вакцинації взагалі
38%
ні, я боюсь чипізації під виглядом вакцини
45%
Усього опитано: 24

Архів

Система Orphus