9 простих запитань про прозорливих старців

Фото: nsad.ru

Багатьох християн, які тільки що прийшли в Церкву і давно в ній перебувають, хвилюють питання про прозорливих старців. Ми спробуємо відповісти на деякі з них.

Ще в середині 90-х, коли я тільки прийшов в Церкву, багато, якщо не всі, з ким я познайомився в храмі, шукали старців. Тоді більшість із нас уявляла, що старець – це людина, що виконує функції «пророка». Чому слово «пророк» взято в лапки? Тому, що в наш час це слово дуже часто вживається не у відповідності з його біблійним значенням.

У Старому Завіті пророк – це людина, яка сповіщає народу волю Божу. Пророк – викривав зло, направляв людей до покаяння, виправляв їхні духовні недоліки. Пророки практично не займалися «буденними» питаннями – будувати чи не будувати будинок, виходити заміж чи йти в пустелю, купувати коня або осла. Їхнє завдання було інше.

Точно також і в Новому Завіті апостоли, які певною мірою теж були пророками, проголошували, в першу чергу, Царство Небесне і були свідками Воскресіння. Згадаймо, що і пророк і Предтеча Господній Іоанн пророкував не про що-небудь земне або мирське, а про Пришестя у світ Христа Спасителя.

Проте, одночасно зі справжніми пророками завжди існували лжепророки, люди, які замість волі Божої «проголошували», в кращому разі, свою власну. У гіршому – волю ворога роду людського. Їх називали ворожками, віщунами, магами. І ставлення Священного Писання до них завжди було дуже жорстким. «Чарівниці не зоставиш при житті» (Вих. 22, 17).

У Святому Письмі Старого Заповіту пророк – це людина, яка сповіщає народу волю Божу. Пророк – викривав зло, направляв людей до покаяння, виправляв їхні духовні недоліки.

Проте, людині завжди хотілося не стільки дізнатися волю Божу, скільки зняти з себе важкий тягар самостійного прийняття рішень і знайти того, хто скаже, що і як треба робити. У той же час, строгість по відношенню до ворожок та ворожбитів і непримиренне ставлення Церкви до них, призвели до того, що деякі церковні люди почали штучно створювати «інститут прозорливства», тобто, зайнялися пошуком прозорливих (а я навіть часто чув слово «ясновидців») старців всередині Церкви.

Саме по собі це явище не говорить ще про щось погане. Тому що, по-перше, ми ні в якому разі не заперечуємо, що дійсно є подвижники і ченці, яким Господь відкриває Свою Божественну волю по відношенню до тієї або іншої людини, а по-друге, є ситуації, коли дійсно потрібно знати волю Божу, щоб не помилитися у своєму виборі. Але, разом з тим, на жаль, дуже багато християн у пошуках прозорливих старців намагаються знайти того, хто дасть свого роду «божественну санкцію» вже зробленому вибору, підтвердить його правильність. Як у тій розповіді про одну жінку, яка просила Бога відкрити Свою волю, а коли Він відкрив, то вона попросила Його закрити її назад.

Сьогодні ситуація з «прозорливими старцями» істотно відрізняється від тієї, яку я зустрів на початку 90-х. Тоді «прозорливим» вважався практично кожен священник, здатний дати більш-менш слушну духовну пораду. До того ж, хто міг сказати розумну проповідь, хто під час сповіді не поспішав швидше відправити грішника і вникав в його проблеми, проявляв любов і увагу – шикувалися натовпи віруючих.

Зараз все виглядає трохи інакше. Чи то старців стало менше, чи то менше стало тих, хто їх шукає, і ще менше тих, хто дійсно цікавиться духовними питаннями, але такого «ажіотажу» навколо старчества, як раніше, вже не спостерігається. Однак, запитання про старців все одно залишаються гострими й актуальними. Ми постараємося відповісти на деякі з них.

Запитання 1: Хто такий прозорливий старець?

Найголовніше – він досвідчений духовний наставник. Старець – це людина, яка на своєму власному досвіді пізнала радість присутності Господа Ісуса Христа, скуштувала спілкування з Богом у Святому Дусі і може передати свій духовний досвід учням.

Феномен, якщо можна так висловитися, старчества був наявний у Церкві завжди і завжди він був пов'язаний з духовним керівництвом. У цьому сенсі старець — це досконалий, святий духівник, людина, що володіє дарами благодаті Духа Святого (саме з цієї причини в аскетичній літературі старців називали «духоносними»).

Запитання 2: Що таке «прозорливість»?

Головними дарами Духа Святого вважалися дари любові і міркування. Саме дар міркування і можна в першу чергу називати інтуїцією, тобто, здатністю бачити і відчувати внутрішній стан людини, її думки, почуття, переживання, наміри і так далі. Цей дар Господь дає старцеві для того, щоб він зміг допомогти людині принести покаяння.

Крім того, дар міркування поєднаний і з даром прозорливства, який завжди означав знання (від Бога!) старцем волі Божої про конкретну людину чи про багатьох людей, про цілий народ або державу. Старці пророкували для того, щоб допомогти уникнути лиха та залучити милість Божу, Божу благодать на народ. Таким чином, прозорливість – це проголошення волі Божої.

Запитання 3: Хто може прозорливістю володіти і на яких умовах?

Даром прозорливості (або, що те ж саме, пророцтва) Господь наділяє за Своїм розсудом тих старців, які дійсно удосконалилися в духовному подвигу. Звідси стає зрозумілим, що без покаяння, без скрухи серця і смирення людина взагалі не буде володіти ніякими дарами.

Запитання 4: Де можна зустріти прозорливих старців?

Це, мабуть, найскладніше запитання. Немає чітко встановлених місць проживання старців. Якщо на те буде воля Божа, старця людина може зустріти не виходячи з дому. А от якщо не буде волі Божої, може об'їздити планету вздовж і впоперек, але так і не зустріти його.

Запитання 5: Чи всі духоносні, визнані старці були прозорливими?

За великим рахунком, так. Ще раз нагадаємо, що саме слово «духоносний» передбачає, що людина є носієм Духу Святого. У цьому сенсі, кожен духоносний старець може бути далекоглядним. Однак, як сказав вище отець Гавриїл, справжні прозорливці свій дар приховують. Наприклад, відомий у всьому православному світі старець архімандрит Кирил (Павлов) майже завжди надавав людині право самій вирішувати ту чи іншу проблему. Зі свого боку, отець Кирил давав пораду, як краще вчинити.

Більш того, архімандрит Олексій (Полікарпов), намісник Данилового монастиря, розповідав про отця Кирила наступне: «Архімандрит Кирил – продовжувач традицій великих руських старців, духівник лаврської братії. До нього за духовною порадою зверталися і вищі ієрархи Руської Православної Церкви, і молоді семінаристи, високопоставлені чиновники і прості миряни. Сам батюшка старцем себе ніколи не вважав, і розгнівався, коли говорили про його особливу прозорливість. На запитання про те, чи є сьогодні старці, незмінно відповідав: «Про старців не знаю, але люди похилого віку є».

Архімандрит Іоанн (Крестьянкін), до якого за порадою зверталися не менш часто, ніж до отця Кирила, теж любив повторювати: «Які старці?! Ми в кращому випадку досвідчені старички».

Тому, так, всі духоносні старці були прозорливими, і, напевно, всі вони цей дар приховували.

Запитання 6: Чи обов'язково кожен мирянин повинен знайти собі прозорливого старця?

Зовсім не обов'язково. Прозорливого старця не варто шукати спеціально. Часто бажання у що б то не стало знайти старця більше шкодить, ніж приносить користь душі людини. Віруючому потрібно шукати смиренного і досвідченого священника, який може стати його духівником.

Запитання 7: Чи тільки з допомогою старця можна дізнатися волю Божу?

Дух Святий «дихає, де хоче» (Ін. 3:8), а тому воля Божа може проявитися через одну людину і навіть без людської участі, якщо так буде потрібно. Неправильно думати, що старці – єдина можливість дізнатися волю Божу для звичайної людини.

За вченням преподобного Серафима Саровського є три волі: одна диявольська – що губить, що спонукає робити добро заради марнославства і гордості; інша – людська – не рятує і не губить, а третя – Божа – рятівна, яку і повинна шукати і шукає людина.. Цю волю ми можемо дізнаватися, наприклад, з читання слова Божого. Таке читання викликає сльози, зігріває душу теплом і наповнює серце дарами для духовного благодатного життя. Ця життя знаходить свій сенс лише у примноженні Духа Божого. Благодатна сила Духа Святого підтримує в нас внутрішньо єдність і духовну чистоту, дає сили для безперервного прагнення до досконалості через постійний послух Творця, наповнює душу радістю буття і приводить нас до Бога для безсмертного життя з Ним.

За словами преподобного Паїсія Святогорця, для того, щоб у всякій справі виконати волю Божу, потрібно, по-перше, помолитися, по-друге, подумати (не даремно ж Бог дав нам голову) і, по-третє, – діяти. І це дуже мудре правило, бо молитва освячує розум людини, так, що він стає здатним знаходити правильне, тобто згодне з волею Божою рішення.

Запитання 8: Чи правда, що з кожним роком прозорливих стає все менше і чому?

Складно відповісти на це запитання. В силу багатьох причин. Одна з них – вказана вище: досконалі та духоносні старці свій дар прозорливості, зазвичай, приховують. У той же час, різні шарлатани в рясах занадто часто видають себе за «прозорливих старців».

Ось і виходить, що, за словами архімандрита Гавриїла, «той, хто старанно шукає старців заради відповіді на важливе запитання, найчастіше натикається на пройдисвіта. Або на тих, хто в марнославстві й гордині перебуває».

А так да, мудрих, досвідчених духовних наставників, на жаль, більше не стає. Це пов'язано і з тим, що посилилася секуляризація суспільства, і з тим, що багато священників більше зайняті зовнішньою діяльністю, ніж внутрішньою, і з тим, що менше стало «питаючих».

Запитання 9: Чи кожному священнику потрібно прагнути до прозорливості?

Прагнення до прозорливості називається духовною оманою. Священнику потрібно прагнути до смирення, любові і покаяння. Священику дійсно Бог може, по благодаті священства, відкривати якісь речі про окремих людей або цілий народ. Але якщо раптом священнику стане здаватися, що ось, він тепер прозорливий, що він здобув цей дар за свої «подвиги» і так далі, то він дуже швидко перетвориться в марнославного гордія, шлях один – у погибель. Чим більше у священника марнославства, тим менше в ньому дарів Святого Духа. Більш того, спеціальний пошук особливих дарів, – прозорливства, зцілення хворих, говоріння на мовах, – загрожує не тільки духовною оманою, але і біснуванням. Тому краще за все шукати Царства Божого, а все інше – додасться нам.

*   *  *

Блаженний, кому Господь благословив зустріч із духоносним старцем. Однак, не варто з головою кидатися на пошуки таких старців. Наполегливо шукаючи старця, ви ризикуєте все життя провести в пошуку, тоді як Господь з надлишком дає кожному з нас все, що потрібно для нашого спасіння.

Архімандрит Гавриїл (Вардаєв) абсолютно правильно зауважив, що «духовне життя – це можливість отримати гарантовану відповідь на будь-які життєві запитання. Це така гарантія правильних рішень і вчинків. Але отримують ці відповіді люди поступово, з плином часу і слідуючи заповідям Божим. Коли ж духовне життя стоншується, втрачає свою глибину, тоді людина багато чого починає робити чисто автоматично. Просто ходить в храм, сповідається, причащається, але при цьому з їй і Господу відомих причин ця людина втрачає внутрішнє спілкування з Господом. У цьому стані біс і вловлює – іди, шукай старця, запитай у прозорливого. Це простіше і швидше, ніж у Господа».

На думку отця Гавриїла, «не треба шукати прозорливого. Проблема в тому, що по-справжньому прозорливі люди свій дар приховують. Це взагалі дуже важкий дар, який навіть не всякий глибоко віруючий може витримати. Набагато сильніше і важливіше дар лагідності та щирості. А для цього потрібні молитва і внутрішнє духовне життя».

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи будете ви вакцинуватися від COVID?
так, тільки так можна забезпечити безпеку в храмах
0%
так, коли з'явиться вакцин, якій зможу довіряти
18%
ні, я проти вакцинації взагалі
36%
ні, я боюсь чипізації під виглядом вакцини
46%
Усього опитано: 28

Архів

Система Orphus