«Партнерство Біарріц» – погляд з позиції Біблії і здорового глузду

Страшно уявити, які каліцтва можуть трапитися з психікою дітей, якщо в їхні незрілі душі почнуть насильно втискати всі ці збочення. Фото: СПЖ

Зовсім нещодавно Україна стала учасницею так званого «Біарріцького партнерства». Ця новина наробила багато шуму в нашому суспільстві, і небезпідставно.

За пристойними цілями і деклараціями «Біарріцького партнерства» криється вельми неприваблива «морда» пропаганди розпусти. Мене цілком можна було б зараз затаврувати ретроградом, гомофобом, радикалом та іншими епітетами, звинуватити в категоричності. Насправді ж – це нормальна реакція звичайного громадянина своєї країни на агресивне просування чужих нашому народу і нашій культурі ідеалів.

Не буду розбирати всі політичні і юридичні нюанси наслідків цієї сумної події, є люди, які це зробили краще за мене. Я лише пропоную ще раз поглянути на так звану нетрадиційну сексуальність з позиції Святого Письма і просто здорового глузду.

Почнемо, мабуть, з визначення поняття традиція.

Отже, згідно з американським антропологом Л. Кребером традицією можна назвати «трансляцію культурних особливостей у часі». Звідси випливає, що статеві збочення взагалі не можна іменувати «нетрадиційними», так як до традиції вони жодного відношення не мають взагалі. Нетрадиційними можна назвати носіння шотландської чоловічої спідниці або хіджабу в Україні, або тієї ж вишиванки і шароварів у Шотландії або Омані, а тому не варто псувати гарне слово «традиція», застосовуючи його до відвертих збоченців.

Звичайно, захисники ЛГБТ-спільноти можуть парирувати, одіславши нас до прикладів «культурної» гомосексуальності, скажімо, в Стародавній Греції. В силу своєї професійної діяльності, я непогано знайомий із звичаями тих же античних греків, ханаанеянина або персів. Я також знайомий з реальними, а не підчищеними і «зачіскою» варіантами стародавніх міфів, де розпусти було предостатньо. Але давайте не забувати, що багато християнських апологетів перших трьох століть якраз за цю розпусту і засуджували язичників, вказували на неспроможність їх позиції.

За неперевіреними даними, сучасні вчені нарахували вже більше трьохсот різних гендерних орієнтацій. Будь-які варіації даного числа не мають значення, так як суті це не змінює.

Сьогодні ж проводити аналогію між гомо- або бісексуальними відносинами стародавніх людей і сучасними представниками ЛГБТ-спільноти ніяк не можна. Так, і ті, і інші – сладострасники, але в давнину все одно було чітке розділення на дві статі, а що ми бачимо зараз: поняття статі взагалі усувається і вводиться поняття гендеру.

За неперевіреними даними, сучасні вчені нарахували вже більше трьохсот різних гендерних орієнтацій. Будь-які варіації даного числа не мають значення, так як суті це не змінює. Крім того, якщо який-небудь древній філософ і дозволяв при собі мати хлопчика (що, само по собі, безумовно, гріх), то цим і обмежувався, а не наряджався як «півень» в кольорове пір'я, рожеві мережива і не бродив по місту, обвішавшись фалічними символами та іншим сміттям.

Я мав щастя споглядати нинішніх прихильників ЛГБТ наживо в тепер уже «природному середовищі» їх існування – Європі. І можу сказати наступне: якщо тих «опудал», що я бачив, відправити в стародавні Афіни, Вавилон або Персеполь, там їх, у кращому випадку, висміяли б, в гіршому – побили або навіть убили. Неможливо уявити, що навіть стародавні афіняни, що віддавалися неприродним утіхам, прийняли б за своїх нинішніх недоумкуватих акціоністів і борців за свободу самовираження.

«Нетрадиційна орієнтація» – це просто евфемізм, покликаний замінити різке і вельми неприємне слово «збоченець».

Саме тому ніякого традиційного зв'язку між гомосексуальністю в давніх культурах і нинішніми збоченцями немає. «Нетрадиційна орієнтація» – це просто евфемізм, покликаний замінити різке і вельми неприємне слово «збоченець».

Пропаговані ЛГБТ-спільнотою ідеї – це не просто позиція або погляд на якусь проблему – це частина нової, нав'язуваної нам світоглядної парадигми під назвою секулярний гуманізм. Ця парадигма таїть в собі небезпеку не просто зміни погляду на світ і людину, але і вимагає певної поведінки від своїх адептів. Досить поглянути на агресивне ставлення представників ЛГБТ-спільноти до тих, хто не з їхньої «пісочниці». В цьому плані справжнє християнство завжди буде знаходитися на іншому «полюсі».

Християн можна буде змусити замовкнути, сформувати з них маргінальні групи і виселити в які-небудь гетто, подалі від «цивілізованого» і «освіченого» суспільства. Але їх неможливо змусити прийняти і змиритися з пропагандою відвертого і досить важкого гріха.

Тих же «християн», хто прийняв всі ці нові ідеали, по-хорошому, і християнами назвати не можна. Чому? Та тому що позиція Святого Письма відносно збоченців категорична і однозначна.

Ця парадигма таїть в собі небезпеку не просто зміни погляду на світ і людину, але і вимагає певної поведінки від своїх адептів. Досить поглянути на агресивне ставлення представників ЛГБТ-спільноти до тих, хто не з їхньої «пісочниці». В цьому плані справжнє християнство завжди буде знаходитися на іншому «полюсі».

Згадаймо Содом і Гоморру, жителі яких вимагали від Лота видати його гостей – двох ангелів, і кричали: «Де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас, ми пізнаємо їх» (Бут. 19, 5). Тут мова йде про грубу і тваринну хтивість, що, власне, і підтверджує слова преподобного Єфрема Сиріна: «Дивись, прийшли мандрівники не вдень, коли Содомляни могли бачити красу і спокуситися, але вночі, коли темрява приховувала красу від їх погляду, щоб не так сильно була спокуса. Але і це не принесло користі Содомлянам. І вночі, як і вдень, уготовляли вони погибель душам своїм». Кінець всіх цих збоченців нам відомий.

Я не закликаю до агресії стосовно представників ЛГБТ-руху – їх можна тільки пожаліти. Гомосексуальність не лікується – це один з двох постулатів (другий свідчить, що гомосексуальність – вроджена особливість), розвінчанню яких присвятив своє життя американський клінічний психолог Джозеф Ніколосі. Багато представників ЛГБТ-спільноти його терпіти не можуть, а заангажовані і проплачені наукові співтовариства таврують «псевдовченим». Але Ніколосі все-таки вчений.

Він створив Національну Асоціацію з дослідження та лікування гомосексуальності. Він реально і досить успішно лікував гомосексуальність, розглядаючи її як психічний розлад. На російську мову переведена лише одна його книга «Запобігання гомосексуальності. Керівництво для батьків».

Загалом, як ми всі і так прекрасно розуміли, що проблема статевих збочень лежить в площині особистої, суб'єктивної психіки, пристрасності, а ніяк не генетики.

Ніколосі у своїх лекціях і зустрічах неодноразово повторював: «Батьки, якщо ви не обіймаєте ваших синів – їх обіймуть інші чоловіки». Скажемо ще, що не так давно BBC опублікувало новину, згідно з якою вчені тепер безпосередньо довели, що немає ніякого гена-гомосексуальності. Загалом, як ми всі і так прекрасно розуміли, що проблема статевих збочень лежить в площині особистої, суб'єктивної психіки, пристрасності, а ніяк не генетики.

Але повернемося до Святого Письма. Друга, подібна содомській, ситуація описана в 19-й главі книги Суддів. Якийсь мандрівний левит, зі своєю наложницею зупиняються в Ґів'ї у Веніяминовому. Далі дії місцевих жителів аналогічні діям содомлян, в результаті чого вони протягом ночі ґвалтують наложницю левіта так, що до ранку та падає замертво. В знак свідчення жорстокості жителів Ґів'ї левит розрізає тіло нещасної жінки на 12 частин і розсилає в усі коліна Ізраїльські. В результаті цих подій решта 11 колін вимагають у племені Веніяминового видати злочинців, але ті відмовляються. Починається громадянська війна, підсумком якої стало практично повне винищення коліна Веніаміна.

У цьому випадку мова не йде саме про мужолозтво, але таке ставлення одних людей (будь-якої статі) до інших людей (будь-якої статі) – ні що інше, як збочення чистої води. Власне, як і содомія, тактовно іменована нині – «нетрадиційною орієнтацією».

Апостол Павло дає досить чітку характеристику язичницьким звичаям: «Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові» (Рим. 1, 25-27).

До цього ми говорили про події, а тепер давайте перейдемо до конкретних заповідей. Не знаю як деякі християнські деномінації виправдовують збочення, може, вони просто Біблію не читають, адже пророк Мойсей не залишає жодних можливостей для компромісу, коли пише: «Не лягай з чоловіком, як з жінкою: це мерзота» (Лев. 18, 22), – або в іншому місці: «А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них!» (Лев. 20, 13).

Далі йдеться про покарання за скотолозтво, яке, можливо, кинуться просувати нинішні ЛГБТ-активісти, коли (і якщо) світ таки впаде перед їхнім натиском щодо прав і свобод гей-спільноти.

У Новому Завіті в розглянутому нами питанні немає і натяку на якісь послаблення. Апостол Павло дає досить чітку характеристику язичницьким звичаям: «Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові» (Рим. 1, 25-27). Преподобний Єфрем Сирін говорить, що до цього падіння язичники довели себе не тільки хіттю, але і жадібністю. Як бачимо, кажучи сучасною мовою, хтивість йде рука об руку з жадобою наживи, бажанням сито і комфортно жити. Виходить, що суспільство споживання є добрим «грунтом» для плекання різного роду збочень.

«Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!» (1 Кор. 6, 9-10).

Люди часто забувають про смерть, їм здається, що вони будуть жити вічно. Але помирати ж все одно доведеться, а доля сластолюбців незавидна. «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!» (1 Кор. 6, 9-10). Думаю, що коментарі тут зайві, все і так зрозуміло.

У першому посланні до Тимофія апостол Павло вказує, що блуд і мужолозтво огидні здоровому вченню (1 Тим. 1, 10). Важко з цим не погодитися. Будь-яка пристрасть вимагає не просто задоволення, але постійної інтенсифікації. І якщо їй не чинити опір, то людина буде неухильно падати в яму безумства.

Вже сьогодні та ж порнографія вражає дуже багатьох, навіть церковних людей. Психологи і психотерапевти розповідають про те, як їхні пацієнти, з допомогою перегляду безчинств і рукоблудства доводять себе до знемоги і просто «їдуть мізками». Блуд – це сильний наркотик, заради якого людина може зважитися на що завгодно.

Будь-яка пристрасть вимагає не просто задоволення, але постійної інтенсифікації. І якщо їй не чинити опір, то людина буде неухильно падати в яму безумства.

«Партнерство Біарріц» передбачає і пропаганду «статевого виховання» у школах, що, безумовно, покалічить психіку дітей. Ті, хто вже стикався з цим, можуть багато страшних історій розповісти. Дитина має залишатися дитиною, а коли їй починають нав'язувати розмови про секс, та ще й у спотвореному вигляді, наслідки будуть просто катастрофічними. Страшно уявити, які каліцтва можуть трапитися з психікою дітей, якщо в їхні незрілі душі почнуть насильно втискати всі ці збочення.

Найсумніше, що у мене немає ніяких сумнівів, що і Україна «дозріє», і у нас, рано чи пізно, приймуть відповідні, протиприродні і суперечливі здоровому глузду закони. Єдине, що неможливо відібрати у людини – це її особистий вибір. Навіть при загальній перемозі цього безумства відкритим залишається питання нашої власної, особистої позиції і можливості вплинути на наших дітей, родичів, друзів або просто тих людей, для яких голос християнства ще щось значить.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

До чого призведе приїзд глави Фанару в Україну?
до посилення підтримки ПЦУ владою та нових гонінь на УПЦ
70%
до миру, консолідації в Церкві й подолання розколу
0%
нічого не зміниться
30%
Усього опитано: 23

Архів

Система Orphus