Чи благословить РПЦ зачаття в пробірці?

Чи стане ставлення Руської Церкви до штучного запліднення терпиміше? Фото: СПЖ

У РПЦ готуються переглянути ставлення до ЕКО з урахуванням сучасних досягнень. Чи стане воно ліберальніше?

Зачаття людини в пробірці, по-науковому метод екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), надає безплідним парам можливість народити дитину за допомогою медичних маніпуляцій. Він відомий вже більш ніж півстоліття. Церква вважає його неприйнятним для християн, приводячи багато справедливих аргументів. Однак технології ЕКЗ розвиваються і сьогодні вже дозволяють обходити вчорашні заперечення Церкви. У РПЦ готуються переглянути ставлення до ЕКЗ з урахуванням сучасних досягнень. Але чи в досягненнях справа? Чому не можна «благословляти» зачаття в пробірці, і куди це може призвести? Давайте розберемося.

Ікона: «Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці»

Що таке екстракорпоральне запліднення

Технологія ЕКЗ наступна.

Для початку жінку накачують гормонами для того, щоб отримати багато яйцеклітин за один менструальний цикл, це називається «стимуляція суперовуляції». Коли ці яйцеклітини імовірно повинні дозріти, жінці дуже часто роблять УЗД, щоб визначити точний час дозрівання. Коли цей час настає, жінці роблять загальну анестезію і за допомогою шприца з тонкою довгою голкою відбирають фолікулярну рідину разом з яйцеклітинами. Далі в цій рідині під мікроскопом знаходять яйцеклітини, витягають їх і поміщають у спеціальні чашки зі спеціальним розчином.

Одночасно з цим чоловік, як правило методом рукоблудства, надає в розпорядження медпрацівників свою сперму. З неї також отримують найбільш активні сперматозоїди. Причому роблять це за допомогою багаторазової обробки в центрифузі. Витрималі таке випробування сперматозоїди також поміщаються в спеціальний розчин, який потім об'єднується з розчином з яйцеклітинами, де і відбувається запліднення. Або ж сперматозоїд імплантується безпосередньо в яйцеклітину за допомогою інструменту.

Введення сперматозоїда в яйцеклітину за допомогою скляного шприца. Фото: SEMANA

Після проникнення сперматозоїда в яйцеклітину це все вважається ембріоном. Отриману вищеописаним чином деяку кількість ембріонів відправляється на кілька днів в інкубатор. Там медпрацівники спостерігають, які ембріони активно розвиваються, а які ні. Потім кілька «найкрасивіших» ембріонів (як правило не більше чотирьох) пересідають в організм жінки, в матку. Такий запас ембріонів необхідний, оскільки далеко не всі вони зможуть закріпитися в матці і продовжити свій розвиток. Але часто трапляється, що число закріплених ембріонів виявляється більшим, ніж розраховували медпрацівники. Тоді «зайві» ембріони просто витягуються з матки й «утилізуються».

Звичайно, жінка може відмовитися від цього кроку, але в цьому випадку їй докладно розповідають, наскільки зростає ризик ускладнень при вагітності і пологах, а також ризик отримати дітей з фізичними або психічними відхиленнями. І медпрацівники при цьому не обманюють.

«Утилізації» підлягають і ті ембріони, яких не відібрали з пробірки для імплантації в жіночий організм.

Комусь це хоч віддалено нагадує біблійне: «Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом...» (Мф. 19, 5)?

Важливо також те, наскільки у дітей, зачатих у пробірці, більше ризик виникнення відхилень у фізичному або психічному розвитку. З цього питання єдиної точки зору немає. Кілька років тому головний педіатр МОЗ Росії академік Олександр Баранов заявив, що до 75% (!) дітей, зачатих за допомогою ЕКЗ, народжуються з тими чи іншими відхиленнями. На сайтах клінік, що надають послуги з ЕКЗ, наводяться твердження, що ризик народження дитини з відхиленнями при штучному заплідненні такий же, як і при природному зачатті. Істина, можливо, перебуває десь посередині. В інтернеті можна знайти кілька десятків різномовних статей у наукових медичних журналах, які говорять про те, що кількість каліцтв, захворювань і інших відхилень при ЕКЗ вище в рази. Слід зауважити, що будь-які дослідження цього питання сильно ускладнені через те, що операція ЕКЗ входить в поняття лікарської таємниці і, відповідно, статистика по таких дітях дуже неповна або відсутня зовсім.

Тепер про те, що саме змусило РПЦ зайнятися переглядом своєї позиції по відношенню до методу ЕКЗ. При використанні сучасних репродуктивних технологій ймовірність отримання з яйцеклітини і сперматозоїда повноцінного ембріона і його подальше «вдале» вживлення в матку зросло настільки, що з'явилася можливість звести кількість «запасних» ембріонів до мінімуму або відмовитися від них зовсім. Адже основною претензією Церкви до методу ЕКЗ якраз і була необхідність «утилізації» «зайвих» ембріонів, що по суті є людиновбивством.

Позиція РПЦ

Повністю позиція РПЦ щодо ЕКЗ викладена у Розділі XII, пункті 4 документа під назвою «Основи соціальної концепції РПЦ». Цей документ був прийнятий Архієрейським собором у 2000 році.

Відповідно до Основ соціальної концепції, Церква категорично забороняє:

  • ЕКЗ з використанням донорських статевих клітин (тобто можуть використовуватися тільки клітини подружжя);
  • методи ЕКЗ, що передбачають заготовляння і подальшу «утилізацію» запасних ембріонів;
  • сурогатне материнство.

Що ж стосується ставлення до ЕКЗ в принципі, то воно виражено наступним чином: «До допустимих засобів медичної допомоги може бути віднесено штучне запліднення статевими клітинами чоловіка, оскільки воно не порушує цілісності шлюбного союзу, не відрізняється принципово від природного зачаття і відбувається в контексті подружніх стосунків».

При всій повазі до єпископату РПЦ, слід констатувати той факт, що зачаття в пробірці якраз принципово, кардинально відрізняється від природного зачаття. І перегляд позиції РПЦ з питання ЕКЗ зовсім не виправдовується тим, що при нових методах відпадає необхідність «утилізувати» зайві ембріони.

Аргументи проти

Кілька днів тому асистент кафедри гуманітарних наук Першого МГМУ ім. Сеченова священнослужитель РПЦ ієрей Роман Тарабрін повідомив про те, що в даний час в Міжсоборній присутності РПЦ розробляється проект документа, який відображає відношення Церкви до ЕКЗ з урахуванням останніх досягнень. Текст цього документа, одним з авторів якого є ієрей Роман, незабаром повинен бути опублікований на офіційному сайті РПЦ і відкритий для внутрішньоцерковного обговорення. Очевидно, від Церкви чекають лібералізації церковної позиції з питання ЕКЗ. Але існують і аргументи на користь її посилення. Причому, навіть у тих ситуаціях, коли штучне запліднення відбувається в рамках шлюбу. Ці аргументи наступні.

По-перше, слід визнати як факт, що Божественний задум про людину і про те, як людина повинна виконувати заповідь: «плодіться і розмножуйтеся» (Бут. 1, 28) передбачає тільки один єдиний спосіб – тілесне єднання чоловіка і дружини: «...Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2, 24). Не всякий акт такого єднання веде до зачаття нового життя, але всяке нове життя повинне зачинатися саме так. Це є воля Божа, прямо і недвозначно виражена в Священному Писанні. Незважаючи на те, що сучасне суспільство звело цю дію на рівень, у кращому випадку фізіології, а в гіршому – гріховної розпусти, Церква завжди ставилася до нього як до таїнства, споруджувала в честь цього дійства храми і створювала ікони.

Києво-Печерська лавра, храм на честь зачаття Пресвятої Богородиці святими Іоакимом та Анною

Тільки подружжя, чоловік і дружина, склавши собою одну плоть, в цьому дуже інтимному і таємничому дійстві, освяченому Божим благословенням, беруть участь у появі в буття нової людини. При заплідненні ж у пробірці в цьому дійстві беруть участь сторонні люди, медичні працівники, які проводять за допомогою інструментів необхідні маніпуляції. Чи припустимо це з точки зору Святого Письма?

По-друге, зачаття в пробірці взагалі робить зайвим те, що сказано в Писанні: «будуть двоє одна плоть». Виявляється, стає можливим народити на світ дитину, взагалі не вступаючи в подружні стосунки. Технологія ЕКЗ відкриває шлях до того, що дитину може народити фізіологічна незаймана. І такі випадки вже є в Індії, Канаді та інших країнах. Не вбачає в цьому Церква блюзнірську пародію на непорочне зачаття Спасителя? Адже пророцтво Ісаї: «Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл» (Іс. 7, 14) є настільки важливим і унікальним, що коли святий Симеон Богоприїмець хотів при перекладі цього тексту на грецьку написати замість «Діва» «молода жінка», Ангел Господній втримав його і наказав перевести в точності, як написано, а Господь дарував йому 360 років життя, щоб він побачив виконання цього пророцтва.

В церковному переказі поширена думка про те, що Антихрист буде намагатися по всьому бути схожим на Христа і, принаймні формально, виконати на собі пророцтва Писання про істинного Месію. У Православній енциклопедії у статті про Антихриста говориться: «Здавна була також поширена думка, що Антихрист на противагу народженню Ісуса Христа від Пречистої Діви народиться від дівиці, що впаде в блуд...». Метод штучного запліднення дозволяє взагалі обійтися без тілесного блуду.

По-третє, одержання сперми для запліднення в пробірці проводиться шляхом рукоблудства, що є гріхом. Причому таким гріхом, який за словом апостола Павла закриває вхід у Царство Боже: «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,
10 ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!»
 (1 Кор. 6, 9-10). Під словом блудодійники, як пише святитель Феофан Затворник: «треба розуміти тих, котрі самі себе сквернять блудними утіхами, або рукоблудників». Чи може Церква благословляти спосіб зачаття, в основі якого лежить настільки явний гріх?

Справедливості заради треба помітити, що існує й альтернатива, коли сперма витягується голкою прямо з яєчка, але далеко не всі чоловіки готові до такого.

По-четверте, існує значний ризик помилок або зловживань з боку медичного персоналу. Пробірки зі сперматозоїдами та яйцеклітинами можуть переплутати, з'єднати не тих і не з тими, продати на бік або привласнити собі з метою шантажу і вимоги аліментів або частини спадщини. Ембріони можуть підсадити не тим жінкам, а тим жінкам – не ті ембріони, і так далі. Клітини можуть бути використані без відома у жахливих експериментах, про які й говорити страшно. Зрозуміло, що Церква не може всьому цьому запобігти, але чи повинна Вона в цьому брати участь своїм благословенням на ЕКЗ «у виняткових випадках»?

По-п'яте, ставши на шлях визнання ЕКЗ, Церква неминуче прийде до того, що буде змушена визнати і генну інженерію. Якщо припустимо, що яйцеклітина і сперматозоїд будуть з'єднані за допомогою медичних інструментів, які заперечення можуть бути проти того, щоб за допомогою аналогічних інструментів трохи підправити геном людини? Скажімо так, з метою запобігання вроджених захворювань. Адже при цьому також не будуть знищуватися «зайві» ембріони або використовуватися донорські клітини. І до чого це врешті-решт призведе? До конструювання людей? Створення Франкенштейнів?

***

Шлях визнання допустимості репродуктивних технологій дуже слизький, по суті – це шлях у прірву. Чи повинна на нього ставати Церква? Чи не краще одразу визнати, що не відповідають Божому задуму як маніпуляції з геномом, так і маніпуляції зі статевими клітинами?

Напевно, існують і інші аргументи, але і цих вже достатньо для того, щоб зробити однозначний висновок: проблема «зайвих» ембріонів, яку вже успішно вирішують репродуктивні технології – це далеко не єдине заперечення проти ЕКЗ.

Слід згадати, що навіть католицька Церква, при всьому своєму лібералізмі, при всіх своїх сьогоднішніх реверансах на вищому рівні в бік ЛГБТ, транссексуалів й інших дуже різко засуджує метод штучного запліднення. У папській енцикліці від 1968 р. «Humanae vitae tradendae munus gravissimum» («Найважливіший дар передачі людського життя...») говориться: «штучне запліднення суперечить єдності шлюбного союзу, гідності подружжя, батьківським покликанням та праву дитини бути зачатою і виробленою на світ у шлюбі і в результаті цього шлюбу».

Прихильники ліберального підходу в питанні допустимості ЕКЗ аргументують свою позицію тим, що Церква повинна ставитися до немочей своїх членів. Отець Роман Тарабрін, співавтор документа, каже: «Навіть найетичніші і прийнятні варіанти ЕКЗ можуть бути дозволені тільки в якості поблажливості при нездатності подружжя нести хрест безчаддя».

Можна задати у такому разі запитання: а якщо п'яниця не може «нести хрест» утримання від випивки, Церква повинна давати йому на це благословення? А якщо молодий неодружений чоловік не може утримуватися від статевого життя? А є ще така штука як клептоманія, коли людина не може втриматися від злодійства. Це привід для «поблажливості»?

У тому ж документі Основи соціальної концепції сказано: «... шляхи до дітородження, не згодні з задумом Творця життя, Церква не може вважати морально виправданими. Якщо чоловік або дружина нездатні до зачаття дитини, а терапевтичні й хірургічні методи лікування безпліддя не допомагають подружжю, їм слід з покорою прийняти своє безпліддя як особливе життєве покликання». Безумовно, бездітність – це трагедія для багатьох подружніх пар, які не мислять свого життя без дітей. Але і цю трагедію Церква усвідомлює і пропонує вихід: «Пастирські рекомендації у подібних випадках повинні враховувати можливість усиновлення дитини за обопільною згодою подружжя».

Таким чином, нині чинний текст Основ соціальної концепції з одного боку відкидає «шляхи до дітородіння, не згодні з задумом Творця», а з іншого допускає «штучне запліднення статевими клітинами чоловіка». Дуже хотілося б, щоб РПЦ усунула цю двозначність, а не посилила б її шляхом визнання ЕКЗ без «зайвих ембріонів».

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

До чого призведе приїзд глави Фанару в Україну?
до посилення підтримки ПЦУ владою та нових гонінь на УПЦ
68%
до миру, консолідації в Церкві й подолання розколу
0%
нічого не зміниться
32%
Усього опитано: 22

Архів

Система Orphus