Над патріархом Варфоломієм підвісили дамоклів меч?

Патріарх Варфоломій активно залучений у хитросплетіння політичного життя Туреччини. Фото: СПЖ

Патріарха Варфоломія в Туреччині звинуватили у сприянні держперевороту, а в соборі Софії вимагають відкрити мечеть. Розбираємося, що це може означати для нього і Церкви.

Останній випуск турецького журналу Gerçek Hayat був повністю присвячений одній темі: терористичній (як стверджується) діяльності турецького опозиціонера і релігійного діяча Фетхуллаха Гюлена, що вже більше 20 років проживає в США. На 176 сторінках докладно описується як Гюлен створював свої структури, від кого отримував гроші, матеріальну та іншу допомогу. Хто йому допомагає усередині Туреччини, так і за її межами. Особлива увага приділяється спробі державного перевороту в Туреччині 15-16 липня 2016 р., який, як стверджується, був організований Фетхуллахом Гюлен.

Обкладинка журналу "Gerçek Hayat"

Спроба державного перевороту виявилася невдалою. Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган зумів утримати владу в своїх руках. В ході антиурядових виступів було вбито близько 300 осіб і близько 2000 було поранено. В армії, поліції та інших державних структурах, а також у системі освіти були проведені масштабні чистки. Вже в найближчі місяці після путчу близько 40 тисяч осіб було заарештовано і майже 100 тисяч були звільнені зі своїх посад.

Однак патріарх Варфоломій зумів уникнути переслідування з боку турецької влади, хоча про його причетність або принаймні схвалення спроби держперевороту говорили вже тоді. Поведінка патріарха Варфоломія до і під час путчу була досить дивною. Увечері 15 липня 2016 року, буквально за кілька годин до початку виступу військових в Анкарі і Стамбулі він полетів у Словенію, нібито на відпочинок. Представники Константинопольського патріархату заявили, що ця поїздка готувалася вже два місяці, однак не змогли представити тому ніяких доказів. За повідомленнями деяких ЗМІ незадовго до від'їзду патріарха Варфоломія в аеропорт в його резиденції на Фанарі невідомі кинули кілька гумових ємностей із запальною сумішшю. Таким чином у патріарха Варфоломія з'явилося алібі на випадок провалу перевороту, про який він, судячи з усього, знав. Терміновим від'їздом він нібито рятувався від рук путчистів, а після міг виставити себе жертвою перевороту. Після провалу виступів військових він повернувся в Стамбул і заявив про свою непричетність до змови проти Р. Ердогана.

Турецька влада зробила вигляд, що йому повірила. Після цього президент Туреччини навіть кілька разів зустрічався з патріархом Варфоломієм, в тому числі і з питання видачі тодішньому президенту України П. Порошенку Томосу про автокефалію. І ось через 4 роки турецькі проурядові ЗМІ знову згадали про дружбу патріарха Варфоломія з Фетхуллахом Гюлен і безпосередньо звинуватили його в організації держперевороту. «Варфоломій допоміг Гюлену в липні 2016 року здійснити спробу повалення президента Туреччини Реджепа Ердогана» – це цитата зі спецвипуску журналу Gerçek Hayat. В якості доказу була приведена спільна фотографія Гюлена з патріархом Варфоломієм.

Фетхуллах Гюлен і патріарх Варфоломій. Фото Aksiyon

Доказ, прямо скажемо, ніякий. Але доказова база у сучасному світі є необов'язковою для обґрунтування тих політичних рішень, які вже прийняті. Згадаймо, приміром, Ірак, окупований США під явно надуманим приводом наявності в цій країні бактеріологічної зброї.

Публікація спецвипуску журналу Gerçek Hayat не на жарт злякала фанаріотів. В офіційній заяві Константинопольського патріархату звинувачення проти патріарха Варфоломія названі такими, що «не мають нічого спільного з реальністю, помилковими і безвідповідальними».

Архонти Константинопольського патріархату відреагували дуже різко. «Ця кричуща стаття пронизана ненависницькими висловлюваннями, наповненими пропагандою проти найбільш вразливих корінних громад у межах кордонів Туреччини і за її межами. Орден Святого Андрія рішуче засуджує ці необгрунтовані і безрозсудні звинувачення», – йдеться в заяві, розміщеній на сайті ордена.

Скріншот сайту archons.org

Кому, як не архонтам, які дуже сильно інтегровані у політичний істеблішмент США, знати, наскільки серйозними можуть бути наслідки висловлених звинувачень у публікації Gerçek Hayat.

Які ж можуть бути версії того, що саме переслідує турецька влада своїми звинуваченнями на адресу голови Фанару?

Версія перша: зміщення патріарха

В історії з публікацією Gerçek Hayat відразу ж пригадується інша історія сімдесятирічної давності. Тоді, в 1948 році, був зміщений зі свого поста Константинопольський патріарх Максим V (Вапордзіс). Його провина полягала в тому, що він дозволив собі деякі дружні жести щодо Руської Православної Церкви і Радянського Союзу, тоді як турецьке політичне керівництво в той час всіма силами прагнуло довести свою лояльність США. Патріарха Максима V оголосили божевільним, змусили написати прохання про відставку і відправили у фактичне ув'язнення в Шамбезі, у Швейцарії. На його місце був поставлений Афінагор (Спіру), який настільки завзято діяв в американських інтересах, що це викликало подив у самих американських спецслужб.

Сьогодні ситуація змінилася. Сьогодні Туреччина конфліктує з США з багатьох питань. Патріарх Варфоломій не просто демонструє лояльність до американського політичного істеблішменту, а показує, що готовий іти на істотне порушення церковних канонів заради того, щоб підтримати бажання своїх заокеанських покровителів. І як би не залежав глава Константинополя від турецької влади, але вплив на нього американської адміністрації незрівнянно більший. У цьому немає нічого небезпечного для турецької влади, якщо у них самих хороші відносини з США. Але сьогодні це не так. І турецький президент Р. Ердоган цілком може бажати, щоб на чолі Константинопольського патріархату перебував його власний протеже, а не протеже американського Держдепу.

Як би не залежав глава Константинополя від турецької влади, але вплив на нього американської адміністрації незрівнянно більше.

Однак, слабкість цієї версії в тому, що в разі відходу патріарха Варфоломія зі свого посту туди з дуже великою ймовірністю прийде людина, що буде ще більш залежна від американської адміністрації. Тому більш вірогідною виглядає наступна версія.

Версія друга: підпорядкування патріарха

Журнал Gerçek Hayat звинуватив патріарха Варфоломія в участі у спробі держперевороту в 2016 р., але не спробував уявити жодних більш-менш істотних доказів. Однак це зовсім не означає, що таких доказів не існує. Можливо, вони є, турецькі спецслужби ними володіють і в разі потреби можуть пустити в хід. Можливо, доказів немає або вони такі ж ріденькі, як і досить стара фотографія патріарха Варфоломія разом з Фетхуллахом Гюлен, яку опублікував журнал Gerçek Hayat. Але турецька влада хоче переконати Фанар, що докази є.

У будь-якому випадку патріарху Варфоломію і всьому його оточенню надсилається чіткий і недвозначний сигнал про те, що звинувачення висунуті поки тільки в ЗМІ, але ніщо не заважає перевести їх у реальну площину. А щоб цього уникнути, патріарх Варфоломій повинен доводити свою лояльність вже не США, а в першу чергу турецькій владі. Публікація звинувачень у журналі – це всього лише підготовка громадської думки до подальших дій по залученню патріарха Варфоломія до відповідальності, які можуть піти, а можуть і не піти, в залежності від поведінки самого патріарха і політичних розкладів.

До речі сказати, якщо доказів участі патріарха Варфоломія у змові проти турецького президента в 2016 р. широкій громадськості представлено не було, то от порушення турецького законодавства у зв'язку з видачею Томосу українським розкольникам наявності. Всі ці дії, переговори і зустрічі проводилися відкрито і навіть урочисто. Однак згідно з Лозаннським мирним договором 1923 року, який остаточно зафіксував розпад Османської імперії і закріпив правовий статус сучасної турецької держави, Константинопольський патріарх є релігійним лідером нечисленної грецької діаспори в Туреччині і не більше того. Він не має права втручатися в релігійні питання за межами Туреччини. Відповідні норми відображені також і у внутрішньому турецькому законодавстві. Те, що протягом останнього століття вони фактично не дотримувалися, не означає, що при наявності політичної волі їх не можна пустити в хід. І якщо буде прийнято рішення розпочати кримінальне переслідування патріарха Варфоломія, то його «українське досьє» безумовно зіграє свою роль.

Звинувативши через підконтрольні ЗМІ патріарха Варфоломія в участі у путчі, турецька влада підвісила над ним дамоклів меч, який може опуститися на його голову в разі, якщо він не буде виконувати волю цієї влади.

Одне з побажань турецької влади на адресу Константинопольського патріархату проглядається вже зараз. Він повинен мовчки, без збурень та шуму на міжнародному рівні проковтнути перетворення храму Святої Софії на мечеть. 3 травня 2020 р. голова профспілки мусульманських релігійних діячів Хасан Турут направив на ім'я Р. Ердогана офіційне звернення з проханням здійснити мусульманську молитву в Святій Софії.

А 9 травня 2020 р. йому і всім бажаючим перетворення головного християнського храму в мечеть відповів в Twitter директор зі зв'язків з громадськістю президента Туреччини Фахреттин Алтун. Він написав буквально наступне: «Ми це втратили! Але будьте спокійні. Ми зробимо так, щоб це сталося».

Скріншот Twitter Фахреттина Алтуна

Можливо, мусульманська молитва лунатиме у Святій Софії вже 29 травня, в день завоювання Константинополя турками. І патріарху Варфоломію через Gerçek Hayat посилають ясний натяк: сидіти тихо і не обурюватися, а інакше можна опинитися у в'язниці.

Звинувативши через підконтрольні ЗМІ патріарха Варфоломія в участі у путчі, турецька влада підвісила над ним дамоклів меч, який може опуститися на його голову в разі, якщо він не буде виконувати волю цієї влади.

Версія третя: інформаційна

Згідно з цією версією, звинувачення на адресу патріарха Варфоломія не слід розглядати як основний посил публікації Gerçek Hayat. 176 сторінок спецвипуску журналу все ж присвячені не йому, а Фетхуллаху Гюлену. Але і опозиційному мусульманському проповіднику ця публікація не може чимось зашкодити. Він проживає у США, під захистом американської держави, і ймовірність його видачі Туреччині прагне до нуля. Структури Гюлена в Туреччині, реальні або уявні, були зачищені ще в 2016 р. відразу після невдалого путчу. Всі звинувачення на його адресу, з усіма попередніми доказами, були пред'явлені тоді ж. Навіщо ж тепер витягати на світло, то що всім і так давно відомо?

Причину появи нинішньої публікації слід шукати в невдачах турецького уряду як у сфері економіки, так і в зовнішньополітичних справах. Турецька економіка і так буксувала, а у зв'язку з коронавірусом і карантином взагалі стала вельми неблагополучною. А це завжди тягне за собою невдоволення населення урядом і загрожує всякими повстаннями, бунтами і переворотами. Крім цього, Туреччина терпить військові невдачі в сусідній Сирії і в Лівії, куди вона також влізла вельми необачно. Тому треба відволікати увагу населення від усіх цих провалів якимось відповідним інформаційним шумом. Ось і доводиться турецькому уряду шукати цапа-відбувайла і створювати образ ворога, який буде оголошений причиною економічних та інших негараздів. А найкращим на цю роль персонажем і є Фетхуллах Гюлен. Патріарх Варфоломій згаданий у спецвипуску просто за компанію. Ця версія є найбільш правдоподібною, але існує і ще одна.

Версія четверта: цивілізаційна

Парадокс, але положення Лозаннського договору і турецької Конституції порушує не тільки патріарх Варфоломій, набагато більш активно це робить сам президент Ердоган. Політика, яку він проводить всередині і поза державою, вже називається багатьма політологами політикою неоосманізму, а сам турецький президент неофіційно іменується султаном. Реджеп Ердоган не раз висловлював свої симпатії до того славного періоду турецької історії, коли цю державу називали: «Блискуча Порта». Крім розширення територій та впливу Туреччини на довколишні Сирію, Ірак, Лівію та інші країни, політика неоосманізму передбачає позиціонування Туреччини в якості лідера всього мусульманського світу. А в цій якості бути одночасно країною, на території якої розташовується православний патріархат, який іменує себе вселенським, Туреччині зовсім не до лиця.

Протягом усього XX століття Туреччина проводить політику поступового витіснення Константинопольського патріархату з суспільного життя Туреччини. Закриваються парафії, освітні установи, періодично піднімається тема виселення патріархату на Афон або в інше місце поза турецькою територією. Час від часу, при потуранні влади відбуваються погроми православних храмів і будинків, в яких проживають греки.

Вище вже згадувалося звернення профспілкового лідера мусульман Хасана Турута до президента Р. Ердогана з проханням про молитву в Святій Софії. Цікава аргументація необхідності цього дійства. Х. Турут заявляє, що оскільки йде побудова нової (читай неоосманської) Туреччини, то перетворення Святої Софії на мечеть буде дуже вірним знаком для народу про відродження колишньої слави Туреччини. «Давайте помолимося в першу п'ятницю у Святій Софії, щоб показати людям, що ми будуємо нову Туреччину. <...> Першим кроком до нового міжнародного порядку повинна стати молитва в храмі Святої Софії», – написав Х. Турут. 24 березня 2019 р. під час передвиборної агітації перед муніципальними виборами в Туреччині президент Р. Ердоган заявив про те, що весь мусульманський світ чекає перетворення Святої Софії в діючу мечеть. З тих пір в турецькій пресі було опубліковано багато матеріалів з думкою про те, як це буде правильно і справедливо.

Також як Ердогану не потрібен на території Туреччини Константинопольський патріарх, йому не потрібні структури Вірменської церкви, а також представники іудаїзму. Тому у спецвипуску Gerçek Hayat нарівні з патріархом Варфоломієм містилися випади проти головного рабина Туреччини і колишнього вірменського патріарха.

З цієї точки зору публікацію Gerçek Hayat слід розглядати як ще один крок від світського принципу в державному устрої Туреччини до побудови монорелігійної держави і витіснення іновірних релігійних структур за її межі.

Яка з цих версій виявиться більш правильною – покаже час. Але одне безсумнівно: залученість патріарха Варфоломія в хитросплетіння політичної боротьби і його залежність від заступництва адміністрації США досягли такого рівня, що це загрожує не тільки йому самому, і навіть не тільки Фанару, але і всьому Православ'ю, оскільки перетворює один з найдавніших патріархатів у слухняне знаряддя реалізації чиїхось політичних інтересів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинна влада при пом'якшенні карантину зняти обмеження з Церкви?
так, на служби повинні приходити всі охочі
80%
ні, потрібно залишити норму в 10 людей
6%
на тлі відкриття ринків взагалі не розумію сенсу обмежень для Церкви
14%
Усього опитано: 50

Архів

Система Orphus