Єпископ Пімен (Воят): «Не хочу бути пустоцвітом»

Вікарий Рівненської єпархії УПЦ, єпископ Дубенський Пимен (Воят)

Як пройшов перший рік єпископства? Чи відчуває гоніння наша Церква на Рівненщині? Що означає – бути єпископом? Відповіді на ці та інші питання, спеціально для СПЖ.

Першу річницю єпископської хіротонії 25 березня цього року відсвяткував вікарій Рівненської єпархії УПЦ, єпископ Дубенський Пімен (Воят). Владика був призначений помічником правлячого архієрея в складний, з точки зору конфесійної ситуації, регіон. Так, в яких клопотах пройшов рік молодого єпископа? Чи відчуває сьогодні гоніння канонічна церква на Рівненщині? І що значить - бути єпископом? На ці та інші питання відповів владика Пімен, спеціально для сайту СПЖ.

– Владико, скажіть ви мріяли бути єпископом?

– Ніколи, завжди мріяв бути священиком. Я один син у своїх батьків. Вони покладали на мене особливі надії, сподівалися, що у мене буде сім'я, народяться діти. Коли вступив до семінарії, то двоївся в своїх бажаннях: з одного боку, я хотів виправдати сподівання батьків, а з іншого – стати священиком-монахом.

До священства я йшов свідомо, щоб служити Богу і людям.

Чернечий постриг і сан священика майже одночасно прийшли в моє життя. Коли це сталося, мені здалося, що я досяг мети. Про непросте життя священиків на парафіях я знав не з чуток. Хоч я і не був вихідцем з родини священиків, але в дитинстві багато часу проводив біля священика в церкві. Пізніше, несучи викладацький послух в семінарії, спілкувався зі священиками-заочниками, вони ділилися проблемами та радощами. Сьогодні я бачу, як непросто жити священику на прихід, складності в основному саме психологічного характеру. Але про це пізніше. Так ось, до священства я йшов свідомо, щоб служити Богу і людям. Власне, так довго і було.

Єпископство прийшло раптово. Цей послух я несу вже рік. Завдання єпископа не суттєво, але відрізняється від завдань священика.

Для себе я вирішив, що повинен, як і кожна православна людина, допомагати ближньому. Як написано в Євангелії: «Всяке дерево пізнається по плоду своєму»(Лук.6:43-44). Від кущів пустоцвітних користі немає і мені дуже не хочеться бути таким пустоцвітом.

– Як пройшов перший рік єпископства, було багато клопоту?

– З одного боку було дуже важко. Часто траплялося, що в один день треба було бути в декількох селах у парафіях, де розгоралися конфесійні суперечки, заспокоїти народ, помолитися з ними, підтримати священиків, яким зараз ох, як не солодко доводиться.

Я впевнений, що зараз час важкий, але дуже благодатний для порятунку, для віри, для самовизначення.

Але з іншого боку – це дуже благодатний час. В неділю про Страшний суд читаємо: «Кни́ги бо со́вестныя разгиба́ются, и дела́ сокрове́нная открыва́ются». У таких стресових ситуаціях дуже помітно, хто який має пріоритет перед Богом, видно і негативні, і позитивні сторони людського буття. Я ціную ці миті спілкування, коли люди зі сльозами на очах тебе зустрічають і просять захисту – це сльози не безвиході, не образи, це сльози надії на Бога від чистої душі. Я впевнений, що зараз час важкий, але дуже благодатний для порятунку, для віри, для самовизначення.

Так, Томос, отриманий хибним шляхом, посварив народ, але зберіг чистоту віри, об'єднав православних ще більше навколо Христа, допоміг усім, без винятку, священикам нашої єпархії підтвердити свою стійкість в служінні Богу.

Багаття церковної війни вже палає, а дрова в нього підкидають ЗМІ.

– Сьогодні в засобах масової інформації з'явилося чимало публікацій про те, що УПЦ придумує собі гоніння, щоб бути в очах віруючих стражденною церквою. Скажіть, за рік свого єпископства на Рівненщині ви відчули реальні гоніння на Церкву?

– Звичайно, як би це пафосно не звучало для деяких. Скажу більше, якщо ще чотири роки тому Українську Православну Церкву просто гнали і це були безкровні гоніння, то вже в цьому році ми маємо випадки побиття віруючих, ченців, священиків, дружин священників і навіть владик біля храмів і в самих храмах. Страшно те, що це не поодинокі випадки. Багаття церковної війни вже палає, а дрова в нього підкидають ЗМІ.

Проаналізуйте скільки щодня з'являється публікацій, спрямованих на те, щоб налаштувати людей проти УПЦ. У різних виданнях священиків безпідставно обзивають досить брудними словами – це вже гоніння морального характеру. Для спостережливої ​​людини очевидно, що зараз в Україні ні до якої конфесії нікому немає діла, тільки до УПЦ прикута вся увага, в основному, з негативними наслідками. На нашу Церкву ополчились навіть ті, хто жодного стосунку до неї не має: ні як парафіяни, навіть не як захожани.

– Чи є тиск з боку чиновників на канонічну церкву в вашому регіоні?

– Тиск на УПЦ сьогодні відкрито здійснюється майже на всіх рівнях світської влади країни. Чиновники, які повинні всіляко сприяти збереженню громадського порядку, по суті своїми діями вносять розбрат в церковні громади, власноруч виламуючи двері храмів. Чиновники дозволяють собі в зневажливій формі звертатися до віруючих УПЦ, навіть ображати людей за приналежність до немодної зараз конфесії.

Нещодавно губернатор Рівненської області Олексій Муляренко видав розпорядження про почергове богослужіння в храмі Української Православної Церкви села Мнишин. Тільки вдумайтеся: голова області вказує кому, коли і як молитися в храмі!

Муляренко не вперше видає подібні розпорядження. У судах вони визнані неправомірними, однак чиновник наполегливо нехтує законом, якого повинен дотримуватися.

Пам'ятаєте з чого почалося християнство? Невинного і Святого розіп'яли.

У розпорядженні від 21 березня 2019 голова ОДА чітко дав зрозуміти яка конфесія є його фаворитом: Муляр докладно розписав дати та години богослужінь для УПЦ КП, зате громаду канонічної церкви села Мнишин повністю проігнорував.

Також тиск здійснюють і органи СБУ, викликаючи наших священиків на допити. І хоча вони, в переважній більшості, проходять як свідки, все це робиться з однією метою: принизити, залякати і показати народу представників церкви, які нібито не хочуть жити за законами держави. Але нашому духовенству нема чого боятися, вони патріоти своєї країни, вони законослухняні громадяни і довести це лише питання часу. Втім, пам'ятаєте з чого почалося християнство? Невинного і Святого розіп'яли.

– На завершення хочеться попросити у вас кілька порад або настанов для читачів нашого ресурсу.

– Усім істинно православним я бажаю триматися і знати, що правда Божа буває тільки одна і якщо ви зайняли сторону правди, то будете гнані. Заповіді ж блаженства закінчуються «Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небесах» (Мф.5: 11-12). Тобто, Господь вже готує нагороду кожній людині, яка дотримується правди.

Всім бажаю миру в душах, в храмах, в селах і містах, в нашій країні!

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Співслужіння з католиками патріарха Варфоломія і ченців Афону - це:
просто спільна молитва, яка говорить про єдність християн
0%
падіння глави Фанару, католики - єретики, молитися з ними неприпустимо
31%
очевидні кроки до унії з Ватиканом
69%
Усього опитано: 16

Архів

Система Orphus