«Тому що приїхав Митрополит Онуфрій!»: як освячували храм у Вінниці

Освячення Богоявленського храму у Вінниці Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм чекали як великого і особливого свята. Ще за місяць до події, коли тільки пішли розмови про це, багато людей стали вираховувати, на який день припаде свято, і вирішували, чи зможуть взяти в ньому участь.

22 роки будівництва


Цей храм – другий за величиною і значенням у місті. Будували його з 1995 року, коли про віру в Бога та приналежність до Православної Церкви думали лише декотрі. Будівництво у ті роки безгрошів'я, обвалу духовних і моральних цінностей більшість населення сприймало як якусь примху – жити немає за що, а вони церкву будують!

36894608735_cb7970d82c_k.jpg

Але скільки людей за ці 22 роки зміцнилися у вірі у споруджуваному храмі, для скількох мешканців Вінниці він став втіленим нагадуванням про вищі цінності, про вічне життя! І священики вийшли з його парафіян, і миряни самовіддані зросли. Тим більше що з часом при храмі почали діяти православна загальноосвітня школа та дитячий садочок.

21268705_1960355997324287_433633258_n.jpg

А храм все будували та добудовували, розписували його стіни і склепіння, облаштовували додаткові приміщення. У навчально-виховній частині будівлі створений храм Святителя Миколая – його називають дитячим. І вийшов красивий храмовий комплекс, іменований Хрестовоздвиженським – за назвою церковної громади. Але за усіма працями та турботами сам Богоявленський храм не освячували. Як пояснили у Вінницькій єпархії, літургію в ньому служили на антимінсі.

А народ у храм все прибував...


І от рано вранці 29 серпня, в день свята Нерукотворного Спаса, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій прилетів у Вінницю.

36894549355_8dc5ee8778_k.jpg


36723627412_e58353a1b7_k.jpg
 
А в Богоявленському храмі вже з 7:30 служили молебень, і сотні православних вінничан чекали приїзду свого Предстоятеля. Поки Митрополит Онуфрій йшов територією храмового комплексу, багатьом православним вдалося отримати його благословення. Його Блаженству, який звершував чин освячення Престолу в Богоявленському храмі, співслужили митрополити Вінницький і Барський Симеон, Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт, Чернівецький і Буковинський Мелетій, Ніжинський і Прилуцький Іриней, а також священнослужителі Вінницької єпархії та гості у священному сані. Були освячені в храмовому комплексі приміщення православної приватної школи та дитячого садка.

36086386073_9bd0a2fbc0_k.jpg

36724528602_9ad02076c1_k.jpg

36086796023_6c29277e06_k.jpg


Але й з початком освячення народ у храм все прибував. Поспішали чоловіки різного віку, бабусі в хусточках та молоді жінки, що на ходу покривали голови. Як зазвичай на таких богослужіннях, людей у храмі – не проштовхнутися. Навіть руку для хресного знамення іноді важко підняти. І звичайно ж, і душно, і спекотно – літо все ж таки.

21244666_1960354573991096_671393500_n.jpg

21208772_1960358073990746_581091637_n.jpg

36498253160_6677e98e88_k.jpg

«Кожна людина має в собі образ Божий»


Та от зазвучало «Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків» – на освяченому престолі Блаженніший Митрополит Онуфрій почав Божественну літургію. Здавалося, весь простір храму наповнився особливою щільністю світла, звуків, ледь відчутних вібрацій. У виходах архієреїв та священства було стільки достоїнства та величі віри, що люди завмирали з придихом. І обличчя віруючих стали прекрасні – просвітлені, зосереджені, тихі.

21245375_1960355910657629_1682233313_n.jpg

21245469_1960355797324307_1802944335_n.jpg


На псалмі «Благослови, душе моя, Господа» виникало відчуття, що молитви усіх присутніх у храмі зримо піднімаються вгору. Церковний хор співав прекрасно. Багато молільників співали тихенько разом із хором.

Під час Божественної літургії Предстоятель прочитав молитву за мир в Україні, а також заупокійну молитву за убієнних на сході воїнів та мирних жителів – у цей день в Україні згадували про загиблих в Іловайську військових.

36063315344_c20ac2fe5b_k.jpg


Після Євангелія Митрополит Онуфрій звернувся з архіпастирським словом до віруючих мирян. Його Блаженство нагадав історію свята Нерукотворного Спаса і підкреслив, що образ Божий присутній в кожній людині:

 Кожна людина має в собі образ Божий. І цей образ є також нерукотвореним – він створений Богом. Ікона Божественного Образа людини може бути чистою, прикрашеною драгоцінним камінням і золотом, а може бути обляпана брудом. Це залежить від того, як ми живемо. Якщо ми живемо по Заповідям Божим, то ми цей образ тримаємо чистим, прикрашаємо добродетелями своїми. А якщо ми живемо в гріхах і не хочемо каятися, цей образ стає забруднений. І звичайно, кожна людина, в якійсь мірі, більше чи менше, кидає бруд на свій образ Божий. Тому ми повинні каятися і просити у Бога прощення. І через покаяння, через спонукання себе творити волю Божу і добро, виконувати Закон Божий, цим ми очищуємо цей бруд, який є на нашій душі, і робимо цей образ красивим. І люди, в яких красивий і чистий образ Божий, являються живими проповідниками, які проповідують Бога своїм життям. І дай Боже, щоб ми всі були живими проповідниками, через свій образ, який ми маємо як образ Божий. І щоб ми прожили на землі в благословінні Божому, і молитвами Пресвятої Богородиці сподобилися в майбутньому віці спасіння і вічного життя во Христі Іісусі Господі нашому, Якому від нас «слава, слава, честь і поклоніння, нині і в безконечні віки". Амінь. 

Під кінець проповіді Блаженнішого в храмі почали лунати гучні, страшні й дивні звуки, ніби хтось кричав дійсно нелюдським голосом. Через велике скупчення народу більшості складно було побачити, що це й хто це. Всі намагалися не звертати на них уваги, хоча багато хто розумів, що відбувається. Тривало це недовго – джерело звуку стало переміщатися до дверей храму і залишило його.

«Навчити людину тих правил гідності, які роблять людину людиною»


В кінці Божественної літургії Предстоятель УПЦ ще раз звернувся до присутніх і привітав усіх з освяченням храму та школи. Його Блаженство звернув увагу на правильне облаштування та гарний розпис храму, зазначивши, що все в ньому зроблено «як треба»:

– Це говорить про те, що владика Симеон і отець Миколай дбають, щоб Дім Божий був дійсно похожий на Небо. Тому що Церква є частиною Неба на землі. І в церкві все має нагадувати людині про вічність – про тлінність земного і нетлінність вічного. І цей храм якраз вдався – зайдеш до нього і забуваєш про всі свари, нескладності, про всі труднощі, які є в житті кожної людини, які вона переживає і з якими бореться. І згадуємо про вічне Небо – про ту вічну Батьківщину, яку Господь подарував людству

За заслуги перед Українською Православною Церквою Предстоятель удостоїв протоієрея Миколу Давидовського, настоятеля Богоявленського храму і засновника православної школи, нагородження орденом УПЦ святого великого князя Ярослава Мудрого:

– Хочу подякувати отцю Миколаю за ті труди, які він звершує на цьому місті. Це не тільки побудова храму, яка є одною із складових його подвигу. А ті діточки, яких я бачив, – виховані, вміють поводити себе із дорослими, священиками і один з одним. Це велика наука, щоб навчити людину тих правил гідності, які роблять людину людиною.  Це такий кропіткий труд, який ніхто не бачить,  який приносить плід не сьогодні, не завтра, а може, через декілька років, чи через декілька десятків років. Але обов'язково цей труд принесе свій плід. Нехай Господь зміцнює вас, отець Миколай, і весь клір, який трудиться в цьому комплексі, і благословляє ваші труди

– Багато задають запитання, чому так довго не освячувався храм, – сказав у подячному слові Блаженнішому о.Миколай Давидовський. – Було багато праць, і Господь відкладав цей час. Храм, який був мертвою будівлею, став Домом Живим, Домом Божим. Я вірю, що цей храм відсьогодні почне дихати Духом Святим і зможе прийняти всякого, хто до нього приходить, і вірю, що Благодать Господня Вашими молитвами завжди буде з нами. Бо Ви відтепер – наш хрещений батько.

Діти православної приватної школи Святителя Миколая, що діє при храмовому комплексі, виконали для Його Блаженства гімн свого навчального закладу, а потім підійшли до нього під благословення.

36897592425_841be3d8a4_k.jpg

36726879222_e83be4a5b3_k.jpg

«Ми Вас любимо, і Ви нас любіть, як наш батько»


Блаженніший Митрополит Онуфрій подякував також усім мирянам, які зібралися на освячення Богоявленського храму:

– У нас – церковне свято, а в міру інші правила, свої закони, робочий день. Але ви знайшли можливості прийти в храм і помолитися Богу. Помолитися за себе, своїх близьких, помолитися за нашу українську землю, за народ і владу, помолитися за весь світ. Тому що християнство існує не тільки в одному якомусь окремому просторі, християнство є універсальною релігією – вона охоплює весь всесвіт. І ми молимося один за одного і в єдності один з одним, незважаючи хто де живе – в Україні, Америці чи Австралії. Але молитва є тими узами, якими ми зв'язуємося один з одним і з Христом – нашим Богом і Спасителем. Нехай Мати Божа, яка «у Різдві дівство зберегла», збереже і нас від гріха, неправди в цьому земному житті. І яка «в Успінні ж світу не залишила», не залишить нас ні в цьому світі, ні в майбутньому. 

36501003840_33857004b9_k.jpg


Привітав о. Миколая, парафіян храму, педагогів та учнів також і митрополит Вінницький і Барський Симеон, і від імені всіх присутніх подякував Предстоятелю за візит та спільну молитву, яку він очолив, а також за освячення Престолу та навчального комплексу:

– Хай Господь благословить Ваші шляхи, входи і виходи у кожен храм. Хай освячуються храми по всій Україні, і хай Господь молитвами Пресвятої Діви Марії благословить Вас, щоб у доброму здоров'ї, щасті, радості, любові і добрі проживати, горя не знати, нас відвідувати і благословляти. Ми Вас любимо, і Ви нас любіть, як наш батько

36063675194_7d2d8d2b5d_k.jpg

«Не завжди буває таке щастя для мирянина»


І святкова трапеза після богослужіння у дворі Богоявленського храму була радісною і теж світлою – до пари лагідному сонячному дню. Люди не стільки ділилися враженнями від служби, скільки ще продовжували разом переживати подію, що сталася. На запитання: «Чому ви прийшли сьогодні в цей храм», багато людей відповідали захоплено, зі сльозами на очах, та обіймали щиро.

Людмила:

– У таке свято я не могла не прийти. Звичайно, хотілося побачити нашого Предстоятеля, Митрополита Онуфрія, бути присутньою на службі та набратися благодаті. І я щаслива, що тут побувала – почуття великої радості. Блаженніший мене по голові погладив – я його на вулиці чекала.

Євдокія:

– Це великий привід і велике свято. Була тут багато років тому з хресним ходом, коли закладався фундамент цього храму. І я вважаю, що справжній обов'язок будь-якої парафіянки прийти і помолитися в такий день. Тим паче приїхав Блаженніший. Не завжди буває таке щастя для мирянина – побачити Блаженнішого, послухати його проповідь, разом помолитися. Спаси Господи!

Коли відбувся Собор, на якому обрали Предстоятелем нашої Церкви Митрополита Онуфрія, я була у величезній радості. Тому що це істинно віруюча людина, і коли він говорить, від нього така любов йде – я це відчуваю. Я у віці людина, дуже пізно воцерковилась, у 46 років, і дрібнесенькими кроками йду та йду до Бога. Слава Тобі, Господи! І мені мій син каже, він послушник в Почаївській лаврі: «У світі теж можна спастись!»

Андрій та Ганна:

– Сьогодні дуже важливий день для Вінниці – освячувався престол в одному з основних храмів нашого міста. Приїхав сам Предстоятель наш український! Ну як не підтримати таке?!

– Ми до нашого Митрополита Онуфрія ставимося з великою шаною і благоговінням. В ньому відчувається сила духу і сила віри – щось таке, що не описати словами. Просто дивишся на нього і слухаєш – і вже так добре!

Людмила:

– Золота людина! Ми врятовані будемо його молитвами. Господь Бог таки нас спас. Ми гинули, але Господь нас спас завдяки нашому владиці.

Ольга:

– Тому що приїхав Митрополит Онуфрій! Це велика сила та міць!

Юлія:

– Ми обов'язково мали прийти – він наш архіпастир, Блаженніший Митрополит Онуфрій. Як ми могли не прийти, живучи у Вінниці, коли він сюди приїхав з Києва?! Ми обов'язково мусили послухати його настанови, щоб знати, як у нашому складному світі боротися, вистояти, як нам спасти свої душі.

Ольга:

– Кажуть, що Блаженніший – як святий за життя. Від його молитви велика сила. Мені розповідали, що дитина була біснуватою, а Митрополит Онуфрій просто підійшов, поклав руку на неї, помолився – і її відпустило. А ще я знаю, що у Чернівцях 2 липня цього року в храмі, коли кадив Митрополит Онуфрій, перед іконою з'явилася Божа Матір на колінах, і було сяйво. Неймовірно, кажуть, було. І коли підходиш до нашого Предстоятеля – така радість! На душі стає легше, не хочеться від нього відходити – така добра людина, благодатна.

Зінаїда:

– Я прихожанка цього храму і не могла не прийти на його освячення. Ще за місяць, як о. Миколай нам сказав, що храм буде освячувати Митрополит Онуфрій, вирахувала, що в цей день не буду працювати. І ще було цікаво побачити нашого Блаженнішого – я його ніколи раніше не бачила, лише по телевізору. І перше враження – він такий лагідний, дуже добрий чоловік. Все прощає, всіх любить...

Маргарита:

– Прийшла сюди для спасіння душі та отримання благодаті Духа Святого. Ця літургія Предстоятеля дорівнює сорока літургіям нашим. І я молилася за мир в Україні та в усьому світі. Наш Блаженніший – це свята людина! Це для мене така величина! Я в ньому бачу спасителя України та всього світу!

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.


Фото: прес-служба Вінницької єпархії та Антон Кавалер


Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинно змінитися ставлення УПЦ до Афону у зв'язку з прийомом і співслужінням ПЦУ в окремих монастирях?
так, потрібно повністю перервати контакти зі Святою Горою
0%
ні, не потрібно на це звертати уваги
17%
потрібно обмежити спілкування лише з тими монастирями, хто увійшов у спілкування з розкольниками
83%
важко відповісти
0%
Усього опитано: 12

Гумор

Помер чоловік і потрапив на Суд. Довго дивився на нього Творець із подивом і задумливо мовчав. Не витримав чоловік і запитав:

Господи, що з долею моєю? Чому ти мовчиш? Адже я заслужив Царство Небесне.
Я страждав, з гідністю заявив чоловік.

А з яких це пір, здивувався Творець, страждання стали вважатися заслугою?

Я носив волосяницю і вервиці, вперто нахмурився чоловік. Їв висівки й сухий горох, не пив нічого, крім води, не торкався до жінок. Я виснажував своє тіло постом і молитвами…

Ну і що? – помітив Бог. Я розумію, що ти страждав але за що саме ти страждав?

Во славу твою, не роздумуючи, відповів чоловік.

Гарна ж у мене виходить слава! усміхнувся сумно Творець. Я, значить, морю людей голодом, змушую носити всяке дрантя і позбавляю радощів любові?

 Творець все так само задумливо дивився на людину.

Так що з моєю долею? нагадала про себе людина.

Страждав, кажеш, тихо промовив Творець. – Як тобі пояснити, щоб зрозумів… ось, наприклад, тесля, що був перед тобою. Він все життя будував будинки для людей, в спеку і холод, і голодував часом, і часто потрапляв собі по пальцях, через це і страждав. Але він все-таки будував будинки. І потім отримував свою чесно зароблену плату. А ти, виходить, все життя тільки й робив, що довбав собі молотком по пальцях.Творець на мить замовк…

А де ж будинок?

 

Архів

Система Orphus