Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

Про те, як діти-сироти допомагають зібрати гроші на лікування своїм онкохворим одноліткам, розповідає матушка Світлана Горіа з Одеси.

В самому центрі Одеси, порівняно недалеко від моря, на розі вулиць Базарної та Бєлінського знаходиться один з найкрасивіших храмів міста – на честь ікони Божої Матері "Всіх скорботних Радість". Заснований він був у середині XIX століття в медичному комплексі Притулку Скорботних Сестер – богадільні, побудованої для потреб хворих людей на кошти меценатів.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

протоієрей Іоанн і матушка Світлана Горіа

Традиція богоугодних справ і доброчинства триває в цій церкві і в наш час. Більше 10 років тому настоятель храму протоієрей Іоанн Горіа і матушка Світлана створили сімейний центр, усиновивши за цей час 18 дітей. А два роки тому при храмі була створена Марфо-Маріїнська обитель, де піклуванням про нужденних займаються сестри милосердя. Діє при храмі і їдальня для малозабезпечених, і велика бібліотека духовної літератури, і гуртки рукоділля для дітей в рамках недільної школи.

Сім'я Горіа

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

Ще одним із дієвих способів допомогти хворим і бідним стали благодійні ярмарки, які вже близько чотирьох років проводяться при храмі на честь ікони Пресвятої Богородиці "Всіх скорботних Радість" на всі великі церковні свята. Особливість їх у тому, що основна частина предметів, які тут продаються, зроблена руками дітей-сиріт, що виховуються в родині священика. А гроші, зібрані від продажу виробів, надходять на лікування дітей з онкологічними захворюваннями.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

Вчитися робити добру справу

– Спочатку ми починали ці ярмарки, щоб виховати в наших дітях милосердя і співчуття, – розповідає матушка Світлана Горіа. – Тому що вони – діти-сироти, зі складними характерами і долями. І, звичайно, в дітях завжди присутня егоїстичність. Тому ярмарки стали добрим виховним моментом і для всієї нашої недільної школи, і навіть для дорослих парафіян нашого храму. Вони теж вчаться жертвувати – робити добру справу для спасіння душі.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

Як розповіла матінка, всі роботи дітки роблять своїми руками під керівництвом вихователів – іграшки шиють, хусточки обв'язують, обшивають тематичні рушники і фартухи до свят. На Великдень та Різдво Христове такі милі й корисні штучки завжди розкуповуються "на ура". Як і великодні кошики, і досочки в техніці декупаж. Краса невимовна!

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

– Тепер до підготовки ярмарків приєдналися й дорослі парафіяни, – продовжує матушка Світлана. – Цього разу вони приготували смачні пісні пряники медові, які і зберігаються довго, і абсолютно натуральні. Люди бачать реальну користь від наших ярмарків і теж хочуть брати участь, замислюються. Вихователька діток, парафіянка нашого храму, шкарпеток нав'язала. Дівчинка-дизайнер привезла багато м'яких іграшок. А на Різдво вона привозила ексклюзивні ляльки – робота, звичайно, дуже красива. Беруть участь і сестри милосердя. Ось, приміром, одна сестричка біжутерію своїми руками зробила з бісеру, і її дуже добре люди купували.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

Неможливо пройти байдужно

Як правило, розпочинаються ярмарки в храмі на честь ікони Божої Матері "Всіх скорботних Радість" перед вечірнім богослужінням – у великому притворі заздалегідь розставляють столи і стенди, на яких красуються вироби. Люди піднімаються сходами храму і відразу потрапляють у світ дитячої та дорослої творчості. Всі ці іграшки-прянички-квіточки такі милі, яскраві і красиві, що погляд мимоволі зупиняється – хочеться доторкнутися, потримати в руках, розглянути.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

У день Винесення Чесних Древ Животворчого Хреста Господнього на ярмарку продавався ще й мед, а на Преображення Господнє – яблука, виноград і персики. А ще і дорослі, і дітки-сироти спекли до цих свят пісні солодощі до чаю.

Під час вечірньої і Літургії ярмарок ніби завмирає в очікуванні відвідувачів, але при кадінні притвору благоухання огортає і всі виставлені на продаж предмети. А всі частування та вироби продають самі ж діти-сироти. Вони жваво і докладно розповідають потенційним покупцям, як і ким зроблені ті чи інші предмети, що їхній ярмарок – це можливість допомогти хворим на рак діткам.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

А відвідувачі ярмарку, в основному – православні віруючі, парафіяни храму на честь ікони Божої Матері "Всіх скорботних Радість". Втім, нерідко заходять сюди і люди випадкові, перехожі, що йдуть з моря, тому що триває благодійна продаж до вечора неділі або святкового дня, до самого закриття храму.

І людині з чуйним серцем просто неможливо пройти байдуже повз дітей, які доклали стільки зусиль для допомоги своїм одноліткам. Люди намагаються придбати ці милі штучки комусь у подарунок, на пам'ять або навіть про всяк випадок. Той, хто не хоче нічого придбати, може просто пожертвувати гроші на лікування діток – прямо тут, на ярмарку, або перевести на поточний банківський рахунок.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

Конкретна допомога

– Ми самі їдемо в онковідділення обласної лікарні і передаємо гроші для лікування конкретної дитини, – розповідає матушка Світлана. – Зазвичай заздалегідь відомо, якій дитинці присвячується той чи інший ярмарок, тому що ми співпрацюємо з благодійним фондом "Благовіщення", який курирує онкохворих дітей. Фонд розробляє плакат під кожну дитину, якій потрібна допомога для лікування. Там розповідається його історія, вказується захворювання і банківський рахунок. Такий плакат ми розміщуємо в церковній крамниці, тому парафіяни заздалегідь знають, коли і для кого відбудеться наступний ярмарок.

У серпні храм на честь ікони Пресвятої Богородиці "Всіх скорботних Радість" проводить одразу три ярмарки – на свята мучеників Маккавейських, Преображення Господнє та Успіння Богородиці. Виручені кошти будуть спрямовані на лікування дітей, які лежать в онкологічному відділенні обласної лікарні.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

– Може, наша допомога і мала, в порівнянні з тими величезними сумами, які потрібні на лікування. Але ми хоч якось можемо допомогти батькам, діти яких так страшно хворіють, – каже матушка Світлана. – Щоб ці змучені горем люди знали, що вони не одні – ми теж про них пам'ятаємо, і Церква, перш за все, теж про них молиться.

Але за чотири роки проведення благодійних ярмарків в одеському храмі на честь ікони Пресвятої Богородиці "Всіх скорботних Радість" допомогу змогли надати не тільки хворим дітям.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

– Є у нас і матушки-удови з дітками: один батюшка трагічно загинув, інший помер від серцевої хвороби, – розповідає матушка Світлана. – Ми самі розшукали цих матушек і допомагаємо їм. І онкохворий батюшка в нашій єпархії є, десять хіміотерапій переніс вже, напевно. Природно, грошей немає зовсім. Він у якийсь глибинці, у селі живе – ми теж йому кілька разів збирали допомогу.

Матушка Світлана вважає, що їхні ярмарки надають ще і інформаційну допомогу:

– Є надія, що їм і інші люди допомагають – і по телебаченню показували сюжети, і банківські рахунки були на оголошеннях в церковній крамниці і храмі. Багато тих, хто не був на ярмарках, підходили і передавали допомогу.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

"Нехай ці дітки одужають і будуть щасливі"

І все-таки важко переоцінити, що важливіше: та фінансова допомога на лікування, яку вдалося зібрати завдяки проведенню благодійних ярмарків, або порух дитячих сердець до справжнього співчуття і любові. Розповідає матушка Світлана Горіа:

– Дітки, створюючи вироби, між собою спілкуються і радіють, що вони їх зможуть продати, а гроші підуть на допомогу людям. Так і кажуть: "Це буде батюшці на лікування", "Хоч би ці дітки одужали і були як ми" або "Ось купимо ліки, хлопчик одужає і у нього буде все-все добре".

Слухати це без сліз неможливо – пробирає. А коли ми приходимо до онкохворих діток з виставами, то іноді мені доводиться виходити з палати – зосередитися не можу і починаю плакати. За три роки, що ми відвідуємо хворих діток, вже начебто і звикла, а все одно часто важко стримуватися. Тому до них ніхто й не ходить, бо вони і лисенькі, і кволенькі, і дивитися на них боляче. Є ж такі дітки хворі, що їм навіть не дозволяється виходити з палати на вистави, які ми проводимо в онковідділенні. Тоді наші діти заходять до них, дарують іграшки, намагаються розважити.

Наші діти знають, що люди хворіють по своїх гріхах. І що Бог не посилає хвороби, тому що Він є найбільша любов. І вони чують розмови дорослих, і знають, що Господь милостивий, і бувають випадки, коли хворі зцілюються. Тому вони завжди кажуть: "Нехай ці хворі дітки одужають і будуть щасливі".

Повинні принести радість

У дитячому центрі храму на честь ікони Пресвятої Богородиці "Всіх скорботних Радість" є свій режисер – теж православна віруюча. Вона допомагає створити цілісну композицію, щоб і розкрити тематику, і щоб ненав'язливо було. Інсценізація триває хвилин двадцять, з музичним супроводом, піснями і віршами, і потрібно зробити так, щоб вона захопила дітей, що страждають тяжким недугом.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

– Дитяче серце більше розраховує, що дитина одужає і все буде добре, – каже матушка Світлана. – Хоч наші діти і самі травмовані – у них у всіх батьки померли. Вони розуміють, що мама на небі – на них дивиться, а вони за неї моляться. Ці діти рано зрозуміли, що тут ми все одно не вічні, і відносяться до хвороб без смутку і з надією.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

Але спочатку, в перші наші поїздки в онковідділення, діти не могли посміхатися. Я їм пояснюю і допомагаю, тому що вони повинні читати радісно і красиво, а у них спочатку не виходило. Одна дівчинка розповідала, що розуміла: якщо зараз вона заплаче, то образить цю дитину. А інша говорила, що не могла змусити себе посміхатися, тому що їй дуже шкода було цих хворих діток. Але потім наші діти усвідомили, що вони повинні так себе вести, щоб ті дітки не відчували, що до них ставляться як до хворих – вони повинні принести їм радісний настрій.

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

Для порятунку душі

– Мені часто кажуть: "Розповідайте! Щоб і інші недільні школи бачили ваш приклад і теж проводили подібні ярмарки". У нас в Одесі є величезні храми, де дуже багато парафіян – не порівняти з нашим. Тому й доводиться говорити про наш ярмарок – щоб і інші так робили. Ось так, з благословення, і даю інтерв'ю.

А що робити? Опустити руки? А як же тоді Церква допомагає рятуватися? Прийшов в храм, помолився, пішов. А хоча б у свято церковне ти зміг якусь добру справу зробити? Так, може, милостиню жебракові подав, може, купив пиріжок. Але наші ярмарки – це можливість будь-якій людині у церковне свято проявити чесноту. А коли душа буде проходити митарства, де ж набрати стільки добрих справ? Тому така допомога дуже важлива для спасіння душі. Ну які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

Які ми християни, якщо не творимо добрих справ?

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Опитування

Чи повинен Фанар піддати Філарета забороні за розкол ПЦУ?
так, потрібно позбавити сану, якщо не покається - анафема
11%
ні, Фанар вже не має влади над Філаретом
15%
мені все одно, нехай фанаріоти і розкольники самі розбираються
74%
Усього опитано: 27

Архів

Система Orphus