Люди Церкви: старше і молоде покоління

Игуменья Рафаила. Фото: Правлайф

Господь ставить тепер нас, молодих священиків і монахів - на місця старців, які відійшли, молодих ігумень - на місця тих ігумень, які відійшли до Бога.

Відійшла до Господа матушка Рафаїла, ігуменя Корецького монастиря, що в Рівненській області.

Я знав матушку особисто.

Вона належала до еліти монашества УПЦ, якщо можна так сказати. Матушка не була публічною особою, зовнішній світ її мало знав, але всередині Церкви матушка була авторитетною, її ім’я згадувалося і промовлялося як символ чогось постійного, справжнього, істинного, глибинного, мудрого і спокійного, перевіреного часом і випробуваннями. Принаймні я так її сприймав. Вибачте за відвертість, але вона чимось нагадувала мені мою бабусю.

Матінка Рафаїла належала до старшого покоління людей Церкви, яке поступово відходить. І це зрозуміло і природньо, але у зв’язку з цим в мене виникли наступні думки.

Ми всі хочемо мати мудрих архієреїв, духоносних священиків, старців, монахів, монахинь. Ми покладаємо на них свою надію і власну відповідальність як на тата чи на маму, і поки вони живуть, ми відчуваємо себе в безпеці, захищеними, як діти, за яких дбають батьки. Але наступає час і вони відходять в інший світ і на їхнє місце приходить молоде духовенство. На місце духоносних старців, духівників, мудрих ігумень приходять молоді. Ми спочатку сиротіємо, але потім стаємо дорослими.

Якось, декілька років тому, я приїхав з групою парафіян в Почаївську Лавру і під час вечірнього богослужіння хотів посповідати своїх прихожан. Запитую лаврського ієромонаха, де це можна зробити. Він повів мене по храму, шукаємо місце, де можна посповідати. Хто був в Успенському соборі Почаївської Лаври, той знає, що під стінами храму є такі підвищення, де сповідають лаврські монахи. Ми проходимо з ним: тут зайнято (монах сповідає), там зайнято, йдемо далі, і ось в одному місці, при вході в собор справа, є вільне місце.

- Ось, тут можна, - каже ієромонах.

Я мало не присів. На цьому ж місці сповідав схимник! Так називали всі в Лаврі схіархімандрита Димитрія. Я був приголомшений від того, що на його місці тепер буду сидіти я - молодий зелений, сповідати людей на тому місці, де сидів духоносний старець. Я ще семінаристом дивився на білобородого схимника з благоговінням і навіть дещо побоювався його. І тепер я, пацан, на його місці сповідатиму людей? Та я ж ні в яке порівняння з ним …

І далі розумію: все, старець відійшов, і тепер наступає час твого покоління. Так, ти недостойний, ти не співмірний старцю, але в Бога сьогодні інших священиків для людей немає. Настав ваш час, до вас люди підуть, вас питатимуть порад і проситимуть молитов, ви тепер пасете Боже стадо і відповідаєте за нього. Страшнувато від відповідальності. Сидів я стоячи, коли сповідав людей на місці старця Димитрія. Ніби й сидів, бо так треба, але внутрішньо я стояв.

Господь ставить тепер нас, молодих священиків і монахів - на місця старців, які відійшли, молодих ігумень - на місця тих ігумень, які відійшли до Бога.

Тому бажаю і Корецькій обителі, щоб вони вибрали нову ігуменю, і вона була достойною продовжувачкою трудів та духовних подвигів приснопоминаємої ігумені Рафаїли. Царство Небесне дорогій нашій, мудрій, матушці Рафаїлі!

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.

Опрос

Ратификация Стамбульской конвенции – это:
защита женщин от насилия
7%
шаг к уничтожению традиционных ценностей
90%
просто популизм
2%
Всего проголосовало: 42

Архив

Система Orphus