Про піст, молитву та досвід смерті і воскресіння
Піст закінчиться зовсім скоро, але це ж по суті нічого не міняє
Великий піст - це ж не про їжу, так? Це про молитву і все, що з неї народжується доброго. Як буде молитва - все встигнемо. А без молитви світ довго не встоїть.
У Великий піст служимо часто. І не лише в себе на парафії. Багато служб соборних, сьогодні одну із таких очолив наш керуючий єпархією митрополит Антоній.
Взагалі, телефон брати до рук зайвий раз зовсім не хочеться. Бо піст. Та й набрид трохи, чесно кажучи, той телефон. Забагато його стає у житті. Пишу цей допис про всяк випадок, на пам'ять. Щоб не забути дні знакових служб.
Служили в с. Недра з п'ятниці вечора до обіду понеділка. В понеділок святкували пам'ять святителя Софронія Іркутського.
Сьогодні вранці соборну літургію в с. Поділля, в обід годинну онлайн-зустріч зі студентами одного із світських навчальних закладів на тему "Духовність", увечері Маріїне стояння.. Завтра зйомки однієї цікавої задумки до Великодня. В п'ятницю і до неділі знову увесь час в храмі.
І ще безліч дзвінків, повідомлень, прохань, проектів. Ще є сім'я. І приватний будинок з садом, госп. будівлями і т.і.. І весна. На кожному кроці підштовхує і наче кричить тобі про те, що ти знову нічого не встигаєш.
У священика все, як у інших людей. Все теж саме. Ті ж турботи і ті ж самі радощі.
І так само силуєш себе до молитви. Бо треба прикласти сил, щоб здобути Царство Небесне. І не інакше.
Піст закінчиться зовсім скоро, але це ж по суті нічого не міняє. Орієнтири залишаються ті ж самі, цілі, методи, правила так само. Але вже з новими силами і новим Великоднім досвідом.
Досвідом смерті і воскресіння.
Бо без такого досвіду все у світі - картковий будиночок. Дмухнеш - і розвалиться.
Давайте хоч ми його тримати.
Вірою, молитвою і упованням на Господа.
Божого благословення всім нам.
