Політичне «Різдво» 25 грудня

В 2017 році Україна буде вперше на офіційному державному рівні святкувати Різдво не лише 7 січня, а й 25 грудня. Цю дату в народі називають католицьким Різдвом. Але в Україні до католицизму це Різдво має вельми опосередковане відношення. У першу чергу це політичний проект.

Обґрунтовуючи необхідність зробити 25 грудня вихідним днем, можна скільки завгодно говорити про права католиків і протестантів, підраховувати їхню кількість в Україні, говорити, як вони бідували раніше, коли Різдво святкували лише 7 січня. Але правда в тому, що мотиви законодавців полягали аж ніяк не в релігійній площині і навіть не в площині прав людини. Це суто політичні мотиви. А якщо говорити більш конкретно – антиросійські.

Пояснюючи прийняття даного закону, спікер Верховної Ради Андрій Парубій сказав гранично ясно: «Ми будуємо європейську державу, ми об'єднуємо українську націю – тому вважаю надзвичайно важливим і символічним святкування Різдва Христового і введення вихідного і 25 грудня, і 7 січня. Звільняємося від московської ментальної окупації і повертаємося в сім'ю вільних народів світу».

Аналогічно висловився і секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов: «Це важливе світоглядне історичне рішення, яке посилить європейські інтеграційні позиції України і дозволить нам відірватися від московських календарів і російських імперських стандартів».

Можна пофантазувати на тему: а що буде, якщо Росія раптом теж введе святкування Різдва 25 грудня? Виходить, Україні знову доведеться переносити Різдво ще кудись, щоб відірватися від «московських календарів і російських імперських стандартів»?

Але якщо говорити серйозно, то святкування Різдва 25 грудня повністю вкладається в сьогоднішню українську політичну парадигму: подалі від Росії – ближче до Європи. Те, що ціною цього стає наша православна ідентичність, нікого не бентежить. Зовсім не російська, а саме православна ідентичність.

Коментувати саму антиросійську політику надамо політологам: правильна вона чи ні, до чого призведе і так далі. Зауважимо лише, що її дійсно схвалюють чимало простих людей в Україні (чимало не схвалюють, але це окрема розмова). Нам важливіше інше – з'ясувати, чи не прикриває така політика іншу, більш глибинну, а саме – покатоличення України. Дійсно, якщо задати людям запитання: чи підтримуєте ви політику покатоличення нашого споконвіку православного народу, абсолютна більшість відповість «ні». Але якщо те саме запитання поставити по-іншому: чи підтримуєте ви відхід від «російських імперських стандартів», відповідь буде зовсім іншою.

У 2017 році заплановано провести святкування Різдва 25 грудня. З концертами, вертепами та іншими атрибутами.

рождество.јрд


Люди, які туди прийдуть, будуть радіти, веселитися, вітати один одного: «Христос народився – славімо Його!» А потім, через два тижні, повторюватимуть все це знову. Швидше за все, кілька років триватиме подібна нісенітниця, а потім постане закономірне питання: навіщо святкувати Різдво вдруге? І тоді процес відриву від «московських календарів» вступить у завершальну стадію – 7 січня стане звичайним робочим днем.

Таким чином, православні виявляться чужими у своїй країні, а саме свято 7 січня із загальнонаціонального перетвориться на суто конфесійне. Це означатиме початок створення в Україні певного «православного гетто». Вся країна святкуватиме Різдво по-європейськи, а якісь дивні православні – 7 січня. Це дасть підставу не лише для того, щоб таврувати православних в Україні терміном «мракобіси», але й для того, щоб ідентифікувати їх з Росією.

Подібні процеси мали місце в Польщі у 1924 році. Польська Православна Церква входила тоді в РПЦ на правах автономії. У ці роки під тиском польської влади проходила аналогічна антиросійська політика. Держава змушувала православне духовенство порвати з РПЦ і проголосити автокефалію, що й було зроблено. В контексті цієї політики було прийнято рішення перейти на григоріанський календар. Але всі ці поступки не допомогли православним. Аж до початку Другої світової війни в 1939 р. Православ'я в Польщі піддавалось відкритим гонінням, в ході яких було зруйновано кілька сотень храмів та молитовних будинків. Зокрема, був знищений прекрасний Олександро-Невський Собор у Варшаві.

собор.јрд


Майно православних парафій, в тому числі й будматеріали, отримані в результаті знищення храмів, передавали в розпорядження Греко-католицької церкви або ж світської влади. Причому приводом для знищення православних храмів було саме політичне протистояння з Росією. Історія зберегла вислів одного польського чиновника, який на запитання про причини знищення храмів відповів: «щоб вони своїм виглядом не нагадували населенню Радянську Росію». Тодішню політику покатоличення православних у Польщі назвали Неоунією (Новою унією).

Схема, що тоді в Польщі, що сьогодні в Україні, однакова: боротьбу з Православ'ям, яку не може підтримати населення, одягають в тогу боротьби з «російськими імперськими стандартами».

До речі, григоріанський календар, введений в Польській Православній Церкві в 1924 році, не підтримала більшість парафій. А 18 березня 2014 року Архієрейський Собор Польської Православної Церкви скасував соборне рішення від 12 квітня 1924 року про введення в Церкві «нового стилю» і постановив повернутися до «старого», тобто до юліанського календаря.

Залишається сподіватись на те, що прості українці не приймуть нав'язуваного їм святкування Різдва 25 грудня. Що православні традиції виявляться сильнішими. Якщо народ, що називається, «проголосує ногами» і не стане ходити на святкові заходи 25 грудня, це може змусити політиків переглянути своє рішення. Хоч би як не склалась ситуація із святкуванням Різдва в майбутньому, потрібно визнати, що для народу України це дійсно випробування та перевірка того, які цінності переважають у суспільстві: традиційні православні, або ж політичні і меркантильні.

І ще. Як ви гадаєте, що зробили б з депутатами Верховної Ради і президентом України запорізькі козаки минулих часів, якби дізналися про введення в Україні католицько-політичного Різдва?

Читайте матеріали СПЖ тепер і в Telegram.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Гумор

До священика підходить старенька:

– Батюшка, а в піст булку можна їсти?

– Можна, матінко, можна.

– Батюшка, але ж там яйця!

– А як натрапиш – виколупуй.

Архів

Система Orphus